Знаєте, в психології є така штука. Якщо вас хтось колись бив і ображав, ви обов’язково в свій час захочете помститися за це, навіть комусь іншому. Оскільки отримане зло навряд чи без особливих зусиль кудись само подінеться, вам треба буде передати естафету далі. За цим принципом існує дідівщина в армії та домашнє насильство. Ображений хоче образити,
Ревнивий завжди дивиться в мікроскоп, який робить маленькі предмети великими, карликів – гігантами, підозри – істинами. Так вважав Мігель де Сервантес. Ще кажуть, що жінка рідко прощає ревнощі чоловіка, але ніколи не прощає їх відсутності. А от ревнивий чоловік в душі бажав би бути не більше, не менше, як богом для предмета свого кохання. Інші
У ролі автора текстів я завжди прагну писати легко та зрозуміло. Що там казати! Уміння подавати складні речі простою мовою я вважаю за головну ознаку професіоналізму кожного, хто береться за будь-яку письмову роботу, а якісний текст – це текст, зрозумілий навіть не фахівцю. Але зараз я сам прошу вибачення, якщо не ідеально справлюся з цим
Лише від думки про Різдво здається, що ось-ось станеться якесь диво. Це відчуття з дитинства знайоме чи не кожному. Подорослішавши, у комусь це відчуття приглушується, а хтось взагалі його втрачає. Про причини, коли людям сумно під час свят, розмова із тернопільським священиком, кандидатом богословських наук Євгеном Заплетнюком.
Добрі вчинки інших записуємо на піску, злі – на камені. Як показує життя, носячи в собі образу на когось, ми викликаємо нову. І так по колу. Бо образа – це помста самому собі. Протоієрей, кандидат богословських наук Євген Заплетнюк розповідає про природу образи.
Сім справ милосердя для душі віруючого і сім справ милосердя для тіла. Що це за справи? І як їх розуміти? Наприклад, одна із таких справ: грішника навернути або невігласа навчити. Як це реалізувати на практиці?
«Якщо я мусів би жити на якомусь вузенькому шпилі, на скелі або уривистому верху так, що я міг би заледве тільки мої обидві ноги поставити, оточений проваллям, безмежним морем, вічною темрявою, нескінченною самотністю та безупинним бушуванням бурі – я хотів би там залишитись, на мізерному просторі, впродовж усього мого життя, тисячу років, усю вічність –
Ще у вересні минулого року мені, разом із іншими волонтерами, психологами та психотерапевтами, випала нагода прослухати лекції та відвідати тренінги знаних спеціалістів, у рамках освітніх заходів організованими «Психологічною кризовою службою» («Психологічною службою Майдану») у Києві. Тоді особливе враження на мене справили лекції відомого лікаря-психіатра, доцента Андрія Борисовича Карачевського який, серед іншого, мав доповідь присвячену темі
Християни відрізняються від параноїків тим, що перші довіряють Господу все своє життя цілком, і кожну окрему обставину цього життя, а також, вірять у премудрий промисел Бога не лише щодо всесвіту загалом, але й щодо кожної людини на землі. Ми віримо в те, що для Творця ми не чужі. Ми добре знаємо й те, що Він
