
А промовчав би – прийняли б за розумного!
Неабиякий інтерес і жваве обговорення в мережі викликав російський переклад інтерв’ю єпископа Банченського Лонгіна (Жара) УПЦ Московського патріархату для румунського сайту activenews.ro.

Неабиякий інтерес і жваве обговорення в мережі викликав російський переклад інтерв’ю єпископа Банченського Лонгіна (Жара) УПЦ Московського патріархату для румунського сайту activenews.ro.

Відкритий лист керуючого Тернопільською єпархією УПЦ Київського Патріархату Високопреосвященного Нестора (Писика) митрополиту Тернопільському УПЦ Московського Патріархату Сергію (Генсицькому)

Україні важко воювати не тому, що в нас мала армія чи немає техніки. Все-таки, ми міцніємо і гуртом вирішуємо чимало проблем. Справа в іншому. Для нас смерть будь-якого військового – це особиста трагедія кожного з нас. Принаймні для, всякого мислячого українця. Життя, здоров’я та людська гідність для нас ключові цінності. Для Росії ні перше, ні

Послання Високопреосвященнійшого Нестора, Архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького, священству, чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Заповіді Божі вчать любити не лише своїх друзів, а й ворогів. Про те, як це можливо робити в умовах, коли проти нашої держави ведеться відкрита військова агресія з боку Росії, розмовляємо далі.

47 тисяч кремлівських бандитів, що отаборилися вздовж нашого кордону, досить однозначно натякають нам на те, що Російсько-Українська війна ще не завершилася. Можна передбачити, що як тільки наші козаки відіб’ють у сепаратистів та окупантів останнє село на Луганщині, Путіну в ту ж мить з новою силою захочеться захищати інтереси російськомовних громадян в Україні. Зрештою, він легко

Коли на похоронах хочуть заспокоїти згорьованих родичів чи друзів, то завжди знаходиться людина, яка голосно всім каже: «Ну, що ж… Померлим – вічна пам’ять, а нам живим – многая літа!», цим самим натякаючи, що життя продовжується навіть всупереч існуючим смертям, хворобам та проблемам, а відтак, присвячувати весь свій вільний час лише стражданнями за покійними людьми

Кожного разу, коли я чую про смерті наших солдатів – я відчуваю фізичний біль, бо знаю, що вони загинули захищаючи мою власну хату від окупантів. У той же час, коли чую та бачу трупи найманців, які приїхали в Україну «порозважатися», «постріляти трохи укрів і бандерівців», у мене немає жодних емоцій. Я не радію – бо

В Індії був один дивний звичай. Там, коли хтось бажав своєму знайомому нестерпного зла, то дарував йому корову. Але не звичайну корову, а священну, перед якою всі благоговіли та молилися. До речі, навіть до нашого часу індуси продають (пардон) мочу цих корів, з великою радістю її п’ють, втирають у шкіру та купають у ній дітей.