Новый год – это конечно чепуха. Это двунадесятый праздник атеистов и их атеистической веры, законный день для обрядов безбожников. Ведь только этим вечером многие могут снять маски и не опасаясь показывать всему миру то, что даже в их собственной системе ценностей существуют некие религиозные символы, которые для них в действительности очень важны и нужны: елка, салаты, шампанское, телевизор.
Про Новий рік та про те, як його правильно зустріти ми розмовляємо з постійним автором нашого видання – митрофорним протоієреєм Євгеном Заплетнюком, Головою місіонерського відділу Патріархії УАПЦ, священиком собору Різдва Христового м.Тернополя. – Отче Євгене, якщо варто святкувати Новий рік, то, на вашу думку, як це має відбуватися в християнській родині?
Основною темою данного нарису стане короткий порівняльний аналіз погляду на людську гріховність між Православною та Католицькою Церквами, а також, у способах боротьби з гріхом, на основі католицьких катихизмових правд віри, зокрема, положення про гріхи, які кличуть про посту до неба. Одразу слід зауважити, що католицьке сприйняття гріха з’явилось як наслідок осмислення давнього римського юридизму, при якому кожен людський гріх — це в першу чергу злочин, порушення чітких законів Божих, за які потрібно буде у свій час дати відповідь Богу, Який, мовою того ж Катехизму, є “Справедливим Суддею, що за добро нагороджує, а за зло — карає” (“Шість правд віри”).
У наш час, з масовим і надзвичайно агресивним поширенням астрології та багатьох інших окультних наук, неодноразово можна почути, як посилаючись на Євангеліє, зокрема на відому Різдвяну історію, виправдовується існування астрології та влохвів-чародіїв. Але давайте поміркуємо, ким насправді були мудреці зі Сходу, що прийшли привітати Новонародженого Спасителя, і про яку, власне, Зорю йде мова в Євангельському оповіданні.
Несмотря на то, что на эту тему , казалось бы, сказано совершенно все, и ничего нового написать я не смогу даже при огромном желании, все же сегодня я бы хотел рассказать вам почему я против того, что бы гомосексуальные пары брали на воспитание детей.
Що таке целібат? Одним із відступлень Римо-католицької Церкви в погляді на Таїнство Священства, є її вчення про целібат, видуманий та впроваджений Папою Григорієм VІІ, як непохитний закон Церкви. Целібат – це примусовий стан безшлюбності католицького священства. 1074 року своїм указом Папа заборонив, нарівні зі священиками-блудниками, одружених священнослужителів, а згодом ним же було визнано протизаконним шлюб усіх без винятку кліриків.
Католицька Церква у груднi вiдзначає Рiздво Христове, а вiрнi Схiдного обряду – в сiчнi… Так, це правда. Різдво Христове обидві Церкви зустрічають 25 грудня, однак різниця тут не в принципових догматичних питаннях, а в різному способі літочислення, а конкретніше – в різних календарях: юліанському та григоріанському.
27 сiчня випадає Вiддання Богоявлення. Що таке віддання свята? В богослужбовій традиції Православної Церкви зберігся звичай особливо великі свята, передусім т.зв. Двунадесяті, зустрічати та проводити з особливою урочистістю й пишнотою. Так, церковний устав приписує деякі свята вшановувати особливим богослужінням не один день, а декілька.
Як Таїнство Євхаристії є серцевиною духовного життя християнина, так відправа Божественної літургії, під час якої звершується Євхаристія, є центром всього кола відомих нам богослужінь. За розумінням Церкви всі інші служби, котрі відправляються в храмі, мають цінність не лише самі по собі, але й служать іншій, значно важливішій цілі – вони також мають приготувати нас до гідного прийняття Тіла та Крові Господніх.
