Покрий нас покровом крил Твоїх…

Як Таїнство Євхаристії є серцевиною духовного життя християнина, так відправа Божественної літургії, під час якої звершується Євхаристія, є центром всього кола відомих нам богослужінь. За розумінням Церкви всі інші служби, котрі відправляються в храмі, мають цінність не лише самі по собі, але й служать іншій, значно важливішій цілі – вони також мають приготувати нас до гідного прийняття Тіла та Крові Господніх.

Формуючись чин Літургії, завжди був віддзеркаленням і повторенням земного шляху Спасителя, і саме згадка, або точніше духовне пережиття основних Євангельських подій покладено в фундамент основної християнської служби. Все те, що відбувається під час Літургії Східної Церкви сповнено глибоким символізмом. Тут немає нічого зайвого чи випадкового. Чудовим прикладом для підтвердження цього, може слугувати історія появи та богословське обґрунтування практики використання за богослужіннями покрівців.

Що таке покрівці?

Покрівцями називають особливі плати хрестоподібної або прямокутної форми, котрими священнослужителі покривають під час Літургії Євхаристичні Чашу та Дискос. Їх є три: по одному на Чашу та Дискос, а один спільний, великий, котрим покривають одночасно два попередні покрівці. Великий покрівець має ще має особливу назву «Возд`ух». Очевидно, таку назву він отримав саме від того, що під час читання Символу віри священик, взявши обома руками, ритмічно похитує ним над Святими Дарами, коливаючи повітря. Один з варіантів пояснення такої дії – символічний показ Святого Духа, котрий огортає та освячує Дари Своє благодаттю. Але про це трохи згодом.

Два менших покрівці з’явились раніше та мали цілком практичну ціль – вони захищали Євхаристичні хліб та вино від комах та пилу, котрі в країнах Сходу були зовсім не дивиною. Появу великого покрівця – Воздуха, пов’язують з іменем преподобного Сави Освяченого, творця відомого Єрусалимського уставу, якого й досі дотримуються в Православній Церкві. Він жив у V столітті в Святому Граді та шанується як великий святий і в Православній, і в Католицькій Церквах. С часу своєї появи Воздух має більше духовне, символічне значення, ніж практичне.

Два менших покрівці роблять такої форми, щоб вони зручніше тримались на Чаші та Дискосі. Часто вони мають картонну основу та вишиті в формі хреста. Великий покрівець, зазвичай, або прямокутної або квадратної форми. Шиють їх із парчі, шовку або інших дорогих тканин. Їх колір повинен відповідати символіці свята та кольору облачень священнослужителів. В сучасній практиці їх шиють одночасно з облаченням священика, і вони разом складають своєрідний богослужбовий комплект.

Святі отці про Покрівці

Святий патріарх Герман у своєму творі « Споглядання речей Церкви» пише: «Покрівець або Воздух символізує камінь, котрим Йосиф закрив гріб (Господній), котрий і був запечатаний печаттю». І в іншому місці: «Бо чому названий цей плат «Воздухом»? Щоб через приховане ним земне повітря явити морок тієї ночі, в яку Петро позаду брами стоячи, запрошений був всередину двору та біля вогню почув своє викриття, що й призвело до його падіння».

Симеон Солунський так пише про покрівці та Воздух: “Ієрей бере покрив дискоса, що серед іншого означає пелени, і читає вірші псалма, де говориться про Втілення Слова Божого, потім інший покрівець кладе тільки на чашу і вимовляє також слова, пов’язані до Різдвом. Нарешті ієрей бере останнім воздух, який символічно означає і твердь небесну, і зірки, і все разом плащаницю. Тому на воздусі іноді зображується померлий Христос, помазаний пахощами, а ієрей читає надгробні пісні».

Покрівці під час богослужіння

При перенесенні святих Дискоса та Потиру з Жертовника на Престіл, на Великому вході, символічно зображується хода Спасителя на Хресні страждання, Його смерть та поховання. У цей час покрівець на Дискосі означає той плат, яким пов’язали голову Христа при положенні до грібу, а покрівець над чашою – саму плащаницю, в котру обгорнули тіло Спасителя. Коли священні сосуди поставляються на Престіл, малі покрівці знімаються, після чого вони покриваються самим Воздухом. Це, згідно тлумачення Симеона Солунського, означає «що Ісус Христос з початку Свого явлення не всіма був визнаний Сином Божим, і хоча в плоть людську зодягнувся, але Божество з Ним нерозлучно співперебувало і завжди Він є незбагненним і незрозумілим, і тільки буває упізнаним, скільки Сам вподобає відкрити кому захоче Свою велич».

При співі Символу віри відкривається завіса царських воріт, а великий покрівець знімається. Священик, читаючи вголос Символ віри, неспішно коливає ним над дискосом і чашею . Ці дії знаменують собою Воскресіння Христове , а саме коли ангел відвалив камінь від дверей гробу і стався землетрус, котрий і зображується символічно коливанням покрівця. Водночас це коливання при співі Символу віри означає віяння, тобто участь і сходження благодатної сили Духа Святого і всіх ангельських небесних сил до таємниць Домобудування Божого про спасіння світу, у справі поширення віри в розіп’ятого і воскреслого Господа Ісуса Христа.

Після цього великий воздух складається, і священні сосуди залишаються відкритими включно до причастя священнослужителів. При винесенні Чаші для причастя мирян, вона покривається малим покрівцем, який знімається після молитви, перед самим причастям, означаючи тим самим, що смерть і Воскресіння Христа всім людям відкрили можливість спілкування з Богом у Царстві Небесному.

Перенесення Чаші з Престолу на жертовник символізує собою Вознесіння Христа на Небо, а сама Чаша, яка знову покривається покрівцем, в ту мить знаменує собою хмару, що приховала від очей апостолів Господа на час Вознесіння. В широкому сенсі, це перенесення символізує закінчення земних діянь Христа та перебування праворуч Бога Отця на Небесах.

У всіх цих символічних діях, включаючи спогади про смерть і поховання Господа, міститься думка про велич слави Христа Вседержителя, що Своїм Хресним подвигом викупив гріхи світу. Тому покрівці навіть тоді, коли вони зображують смертні пелени, залишаються особливо прикрашеними відповідно до поняття про Божественні ризи Христа, як Царя слави.

А навіщо все це вам?

Вивчення уставу Православної Церкви, будови храму, особливостей облачення духовенства та символіки богослужбового начиння – важливий етап для інтелектуального та духовного становлення християнина. Більше пізнаючи сенс того, що відбувається в церкві,  від своїх відвідувань храму віруючий зможе отримати багато більше користі ніж раніше. А тому, поки маємо ще час та можливості, стараймось більше пізнавати такого, що раніше нам виглядало несуттжєви або  дрібницями. Особливо з уваги, що в Православній Церкві дрібниць немає та бути не може.