Що вам варто знати про ікос?

Православне богослужіння складається із читаного та співаного виконання молитов та священних текстів. Фундаментом богослужбових текстів є Святе Писання, на цитатах яких побудовані наші служби. Інші тексти молитов – складені святими людьми та натхненними авторами, які Церква прийняла для всезагального використання. Перші молитви Церкви – це спів молитов та псалмів- гімнів. Очевидно, що з плином часу церковний календар зазнав змін: було богословськи обґрунтовано нові свята на честь Спасителя та Богородиці, доповнено днями пам’яті нових мучеників і святих, а на нові дні святкувань складено особливі богослужіння.

Також, із часом викристалізувався особливий хід богослужінь, церковний устав,- який став зразком для звершення богослужінь у різних помісних церквах світу. Вказівки для звершення богослужінь та поєднання церковних служб поміщені в книзі, яка має назву «Типікон». У ньому, серед іншого, поміщені вказівки для звершення богослужінь добового кола, який в свою чергу, містить у собі дев’ять відправ дня.

Сьогодні ми згадаємо про ікос – особливий піснеспів, який виконується під час відправи Утрені, а в своєму різновиді також складає зміст будь-якого акафісту. Отже, ікос –це церковна пісня, яка хвалить і прославляє святого чи це церковну подію, що відзначають цього дня.

Частиною добового кола є відправа Утрені. Частиною Утрені є канон. Частиною канону є ікос. Ікос виконується після шостої пісні канону, одразу після кондака.

За поясненням митрополита Ефеського Марка (15 ст.), першим творцем кондаків був православний святий – преподобний Роман Солодкоспівець (5–6 ст.), який прибув із Сирії до Константинополя. Романові, як пише Марк, приснилася Пресвята Богородиця, яка вручила йому чистий сувій і повеліла цей сувій проковтнути; прокинувшись, він відчув натхнення й проспівав свій перший кондак “Діва десь…”. Ікос і кондак майже завжди виконуються в парі. Не буває випадків, коли ікос не передує кондаку, хоча є випадки, коли ікоси заміняють на інші піснеспіви.

Давайте скажемо про кілька основних піснеспівів, які використовуються під час православних богослужінь. Тропар – це коротка пісня, яка розкриває найчастіше зовнішній зміст свята. Кондак – зупиняється на його внутрішній стороні. Як виняток, у деяких свят буває навпаки (Хрещення, Вознесіння, Преображення). А от Ікос, за своїм змістом доповнює та розкриває кондак. Слово ікос часто пов’язують із коренем слова «ойкос» – дім. Але, оскільки, оскільки святий Роман був сірійцем, то більше підстав говорити й про сірійське походження терміну. Там це слово «beth» означає не тільки дім, кімнату, але й рядок, строфу.

За свідченням професора Скабалановича, недільні ікоси та кондаки – найбільш пізні за часом походження воскресні (недільні) піснеспіви. Згадки про них зустрічаються в рукописах не раніше XI століття. А сучасного місця під час відправи Утрені та Часів вони не мають навіть у богослужбових книгах XVI століття. Перехідною ланкою від древнього пісенного типу служби, на якій переважав спів псалмів та стихів у вигляді антифонів (попарно, кількома хорами) до нового, де вже переважали стихири, була так звана кондакарна система богослужіння.

До тропаря, – єдиної пісні на богослужінні, яка висловлювала сенс згаданої того дня події, – і вплетеного в у вірші деяких псалмів (наприклад 50,117), почали додавати короткий піснеспів, який виконувався незалежно від псалма. Цей піснеспів, у свою чергу, мав за собою кілька подібних пісень. Основний такий твір отримав назву «кондак», а ряд наступних – «ікосів».

Як ми вже казали, першим творцем і автором кондаків і ікосів був чтець чи співець Собору Св.Софії в Царгороді святий Роман Солодкоспівець. Він склав кондаки та ікоси на всі головні свята року (свого часу), й із великою ймовірністю можна говорити, що таких свят було не менше 15-ти. Число ікосів у святого Романа змінюється: між 24 і 14. Відповідно, це був довгий ряд пісень, які в той час заміняли стихири та канон. В богослужбових книгах, які вже мали канон і стихири завжди вказується один кондак і один ікос, а не так багато, як раніше. Стихири, а особливо канон, з’явились на зміну кондакарним службам, а одним із перших творців канону слід назвати св.Андрія Критського ( пом.712р)

Окремо слід наголосити, що в сучасній богослужбовій практиці ікосами також називають особливі пісні прослави у чині акафісту, складені для возвеличення святого чи свята. Це зовсім інший вид богослужбових творів, як за формою, так і за змістом, однак, має ту саму назву.