Перед причастям, коли люди на виголос священика відповіли: “Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь”, далі продовжують співати причасний – короткий стих.
Причистен, причасний або кинонік – це коротке піснепіння під час Божественної літургії Православної Церкви, що співається під час «роздроблення» – розділення святого Агнця для причастя та причастя священнослужителів у вівтарі. Під час співу причасного Царські двері та завіса зачиненяються.
У залежност від змісту, Тіпикон знає три види причасних: «причасний дня», «причасний святого» та «причасний свята». Незалежно від змісту, цей спів завжди закінчується триразовим виконанням «алилуя». Авторами причасних є святі пророки, зокрема святий цар і пророк Давид, автор більшості Псалмів. Під час відправи Літургії Ранішосвячених Дарів причасним є вірш «Прийміть в побачите, що благий Господь..». Оскільки сьогодні саме недільне богослужіння збирає найбільшу кількість богомольців у храм, найвідоміший вірянам причасний – саме недільний – “Хваліть Господа з небес, хваліть Його во вишніх. Алилуя (тричі)”.
У процесі вдосконалення та розвитку церковного календаря, разом із наповненням днів року споминами про подвиг святих і мучеників, святкуваннями різної величини, було вироблено й ціле коло причасних віршів. Одним із найбільш відомих таким збірником є Царгородський Типікон IX-X віків. У ньому найбільш поширеним причасним є «Радуйтеся праведні з Господом…» та використовується у день пам’яті мучеників.
Важливо зауважити, що в сучасній церковні практиці помітним є своєрідне «витіснення» причасних на перефирію . Звичайно, опускати їх цілком не можна, але оскільки в момент причастя священнослужителів на Літургії з’являється пауза в богослужінні, її часто заповнюють або проповіддю, або виконанням певних хорових творів, часто взагалі не повязаних із змістом Божественної Євхаристії. У випадку останнього, спів хору навіть має особливу назву – «концерт». Відомо, що колись послухати «концерти» майстерних хорів до храму приходили не тільки невіруючі, але й безбожники, які отримували естетичну насолоду від чудових співів, а до храму заходилине як до святині, а як до концертної зали. Від того, що хори влаштовують «концерти», увага до причасних зменшується, а самі причасні виконуються «на скору руку», часто – абияк. Виход із такої ситуації очевидний – причасні слід виконувати з максимальною увагою, відповідною до величі події, яка відбувається в той момент. А сам «концерт», якщо вже його не можна заборонити, слід перенести на кінець Літургії, скажімо, коли священик дає цілувати людям хреста після відпусту та проповіді.
У “Служебнику” подаються відомості про час співу причасного:
І входить південними дверима у вівтар. Царські врата й завіса закриваються СВЯЩЕНИК, підносячи Святий Хліб, виголошує: Святеє святим,
СПІВЦІ: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.
І співають співці причасний (кіноник) дня або святого.
Причасні на Літургію надруковані в «Служебнику» в розділі: «Прокимни, алилуя причасні та величання».
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.