Протоієрей Євген Заплетнюк розповідає читачам тернопільського видання “Про те”, як слід сприймає свято, чи то уже сьогодні не свято – 8 Березня. – Отче, як ви ставитесь до свята «8 березня»? Говорячи мовою філософів, це свято – позитивний аспект нашої негативної реальності.
Уже доволі пристойну кількість років напередодні «Дня св.Валентина» я даю коментарі про це «свято» представникам ЗМІ. Зазвичай я пояснюю, що це зовсім не церковне свято. Православні того дня шанують мученика Трифона, а ввечері служать Всенічне бдіння святу Стрітення. Для католиків в цей день – свято пам’яті свв.Кирила та Мефодія, а сам Валентин вважається покровителем не закоханих, а психічнохворих.
Та істерія, яка розпочалася довкола книжки, і навіть реакція аудиторії на мої скромні іронічні нотатки, свідчить насамперед про те, що проблема українського заробітчанства – це проблема болісна, вистраждана й багатьма людьми незрозуміла до кінця. Я не збираюся переконувати когось у тому, що всі, хто поїхав за кордон заробляти гроші – погані люди.
Із лицьового боку купюр євро зображені ворота та вікна, а на зворотній – мости. Чимало людей намагаються ідентифікувати ці об’єкти, вгадуючи де ж саме вони могли їх бачити раніше. У дійсності, щоб вони не відгадували – вони помиляються. Усі ці «фото» не є зображеннями реальних об’єктів, вони вигадка дизайнерів, які таким способом намагалися зобразити різні архітектурні стилі.
Чому люди порівнюють себе з іншими? Звідки це? З боротьби за виживання, з конкуренції за місце під сонцем чи причина у нас? Про це – розмова із протоієреєм, кандидатом богословських наук Євгеном Заплетнюком. – Звичайно, в кожної людини є власні зовнішні мотиви порівнювати себе з іншими.
Ми б могли не звертати уваги на поразки, але не вміємо, бо нас цьому ніхто не вчив. Проблема, про яку ми будемо говорити, – це пряме свідчення того, що ми не дозволяємо помилятися та програвати самим собі, і вже тим більше – ми не прощаємо помилок іншим, особливо якщо ці помилки хоч трохи дотичні до нас і наших інтересів.
Написати цей текст мене підштовхнули численні розмови з людьми, які полюбляють сповідатися принципово напередодні Пасхи. Зазвичай, я стримуюся, щоб не запитати прямо: із якого це ти дива прийшов на Сповідь, якщо увесь рік до цього, і вже напевне рік після нашої розмови, ми більше не побачимо тебе в храмі?
Жінка, як тінь – ти за нею, а вона від тебе. Ти від неї, а вона за тобою. Якщо чоловік жінку любить, то й лиха буде доброю. Так кажуть у народі про стосунки чоловіка і жінки. Про вічну тему любові розмірковує протоієрей, кандидат богословських наук Євген Заплетнюк.
Знаєте, в психології є така штука. Якщо вас хтось колись бив і ображав, ви обов’язково в свій час захочете помститися за це, навіть комусь іншому. Оскільки отримане зло навряд чи без особливих зусиль кудись само подінеться, вам треба буде передати естафету далі.
