Так сталось, що 1 квітня – Міжнародний день сміху – завжди припадає на час Великого посту. Це завжди вибір. Але це не обов’язково гріх. Тому, я щиро вітаю цим днем усіх, хто має в своєму серці хоч крихту гумору та здорового глузду, особливо в такий непростий час.
У цьому невеличкому тексті я спробую поділитись з вами своїми міркуваннями щодо останніх подій в Україні та світі, порівнюючи інформацію з життя, з новин та останніх спостережень із Декалогом – Десяти Заповідями Господніми. Маю надію, що це вийшло цікаво не тільки мені. А ви, в свою чергу, прочитавши статтю до кінця, не забудете поставити ось
Дуже часто люди приходячи до храму очікують, що Бог усіма можливими способами буде віддячувати їм за зовнішнє благочестя ( за піст, молитву, милостиню) та, буквально, “втручатиметься” у їхнє побутове життя. Такі «віруючі» чомусь свято переконані, що Сам Господь, як мінімум – особисто, вирішуватиме для них усі існуючі проблеми, ще по мірі поступлення. На жаль, саме такою для певної категорії людей
Пораховано, що з 365-ти днів літургічного року, більше двох з половиною сотень – це саме пісні дні. Таким чином, Православна Церква не лише в час Чотиридесятниці, але й можна сказати, що постійно, тримає в належному духовному “тонусі” віруючих, зберігаючи їх зайвих та непотрібних вчинків. Якби лише люди слухали те, що їм кажуть священики, а священики
Те, що відбувається нині в стосунках Росії та України – не просто політична суперечка. Це справжня боротьба добра зі злом. Раніше чимало священнослужителів, які зростали на досвіді катакомбного служіння та в час гонінь, писали й проповідували про те, що Московська Патріархія – це сатанинська організація, створена в час Другої світової війни Й.Сталіним, як один із
Православна традиція навчає нас не вірити власним переживанням. У певному сенсі, метою Церкви є розбудити, привести до тями, зняти з нас рожеві окуляри та переселити зі світу фантазій в реальний, справжній світ. На час Великого посту вміння тримати себе в руках, котролювати власні думки та емоції – це надзвичайно важлива християнська риса. Власне, тут перед нами постає свого роду
Вступаючи на стежку Чотиридесятниці, особливо корисно нагадувати собі про те, що піст – це не лише утримання в їжі та розвагах, але й водночас – час максимальної чесності, відвертості. І звичайно, в першу чергу – чесності самим із собою. Наприклад, коли знаєш напевне, що можеш понести подвиг, але виправдовуєш себе, і придумуєш сотні причин, чому
Знаєте, що вам скажу. З одного боку воно й дійсно так: мєдвєпутіни перебили нам повноцінний Великий піст, бо думати про спасіння власної душі, не переглядаючи щоп’ять хвилин стрічки новин та сотні сайтів одночасно – просто неможливо. Кожен раз із острахом дивишся: що там нового? Чи не почалось найгірше? Молитися неймовірно важко, бо думки про рідну
Время от времени я вспоминаю и записываю здесь свои странные или веселые истории. И сегодня, как и обещал, я хотел бы записать историю своего великопостного грехопадения. Значит так. Как и каждый старый ворчун, я стараюсь не видеть хорошего в существующей меня обстановке, постоянно уверяя себя в том, что самое главное и интересное в жизни уже в
