Шістнадцятий день

Чомусь завжди “по-замовчуванню” вважав, що це не земля є власністю людей, які там народилися, але саме люди, в певному сенсі, є власністю тієї землі. Увесь світ, всі адекватні та мислячі люди, завжди сприймали це за норму. Симоненка пам’ятаєте? – “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину”.  Як можна прийти до протилежного висновку я не знаю…

Ворожа нам влада хоче змінити природній стан речей тільки тому, що хоче помножити зло на землі. Хіба Росії дійсно потрібен такий клаптик землі, у порівнянні з тими тисячами гектарів занедбаних територій, які в неї вже є? Хіба російські солдати дійсно будуть когось захищати? Хіба в Криму дійсно була потреба хоч когось від чогось захищати, що аж гнали пів світу БТРи? Росія – це імперія зла. Для того, щоб їй існувати, їй необхідно живитись людською кров’ю. Як людина віруюча можу запевнити, що жодна імперія не простояла довго, якщо її політика не була побудувана на Законі Божому. Там де нема Бога – гріх сам себе знищить.

Не можна просто так увірватись у чужу оселю з наганом і примушувати себе любити. Незалежно від того, якого саме рівня ти гопник – чи з підворіття, чи з Кремля – відповідь може бути лише одна: винних має бути покарано. Коли подихав Сталін, його не хотіли рятувати навіть найближчі друзі, хоча й могли. Вони просто два дні спокійно чекали, поки той сконає. Це саме чекає Путіна. Не сумнівайтесь. На наших очах його прізвище вже стає прозивним. Як “хамами” після Ноєвого сина почали називати людей за неповагу та нечутливість, так скоро “путінами” будуть називати тих політиків, у яких влади більше, ніж здорового глузду.

Мені направду боляче з того, що я бачу. Я б хотів зараз дивитися на те, як повстає в руїн наша Україна. Я б хотів бачити, як у містах та селах вшановують подвиг сотень і тисяч українців, котрі вибороли для нас свободу. Я б хотів, щоб ми з вами жили в новій, сильній, відродженій європейській  Україні. Але на жаль, час героїв ще не минув. Нині маємо ще одного з «Небесної сотні». Але вже в Криму.  Наші рідні браття скористались тим, що в їх власній системі цінностей лежачих все-таки б’ють.  А ми цього не очікували. Бо ми різні. Ми інші. Ми навіть не можемо відповісти адекватно тій гниді, поки ще можна уникнути війни .

Давайте будемо молитися Богу, щоб дарував усім нам ще хоч трохи розуму та терпіння. Події навколо нас відбуваються так блискавично, що ми – глядачі – навіть не можемо прослідкувати за всім. Що вже говорити про тих, хто на місцях приймає важливі рішення задля нашого спільного майбутнього. Дуже часто, або майже завжди, в них немає достатньо часу зробити все ідеально. Хіба кожен із нас по собі не знає, що в кризові моменти навіть правильні рішення даються набагато важче?

Окрема розмова – наші люди. Навіть серед тих, хто хотів бачити саме такий новий уряд, який ми маємо, все більше скептиків і критиків. Чомусь кожен із нас вважає, що багато краще розуміється на зовнішнійшній та внутрішній політиці, і без вагань знає, як потрібно робити. Зазвичай, такі люди єдине що добре вміють – це добре критикувати. Чим, звичайно, лише заважають людям спокійно працювати.

Так ось, до чого я. Давайте будемо молитися за всіх, а особливо – за ворогів. За тих, у кого недостатньо любові та мудрості. За тих росіян, хто обманутий системою, або не має сил з нею боротися. Кремль – це явище не тільки політичного, але й духовного плану. Це те, що привело на нашу мирну землю танки. Це те, що розділяє наші Церкви. Це те, що врешті решт привело нам Януковича, і навіть ціною сотень смертей, не визнало свого злочину.

Закінчити хочу свій спіч доволі цікавим, як на мене, фактом. Освячення зброї Православною Церквою має сенс тільки в тому випадку, коли ця зброя потрібна для захисту. Коли всілякі сектанти-толстовці чи єговісти звинувачують нас у цьому, то ми відповідаємо саме так: зброя потрібна для захисту, а молитва – це благословення для військовослужбовців, які стають стіною, щоб порятувати свій народ. Які нові аргументи щодо використання зброї православними воїнами придумає РПЦ – дуже скоро почуємо. Вони в нас стріляти вже почали.

Назвати біле – чорним, а чорне – білим, з церковного амвону може тільки сатана. На жаль, він не тільки може носити військову форму, але й часто носить клобуки та куколі.

Шануймося. Бо ми того варті. Я знаю це точно.