Після причастя мирян священик благословляє вірних словами: «Спаси, Боже, людей Твоїх, і благослови насліддя Твоє”. У відповідь на це співають: “Ми бачили Світло істинне» Чи цей піснеспів виголошується лише після Причастя? Чи на всіх літургіях? Що саме означає?
Головний момент Божественної літургії, так звана Літургія вірних, – це частина богослужіння, на якій православні християни мають привілей святого Причастя. Містичним, незбагненним для нас чином, віруючі під видом Хліба та Вина причащаються самих Тіла та Крові Господніх. У часи древньої Церкви, до моменту освячення Дарів та Причастя, оголошені, ті хто готується до хрещення, мали вже покинути храм. «Святеє – святим» – святиня доступна лише для членів Церкви.
Відтак, священнослужителі на Великому вході урочисто переносять із Жертовника на Престіл Дискос із Агнцем і Чашу з вином. Згодом особливими молитвами, закликаючи Святого Духа, освячують – сутнісно перетворюють – хліб на найправдивіше Тіло, а вино – на найчеснішу Кров Господа нашого Ісуса Христа, «пролиту за життя світу».
Після освячення Дарів у вівтарі спочатку причащаються священнослужителі, від старшого до молодшого, після чого старший, або той, кому він благословить, причащає людей із солії. Для цього він роздробляє потрібну кількість Тіла, опускаючи до Чаші. Далі покриває Чашу платом, на який кладеться ложечка. Відкриваються царські двері, священик читає молитву перед Святим Причастям, і з максимальною увагою та благоговінням причащає богомольців, які готувалися до прийняття Євхаристії.
Читайте також: І співають співці причасний…
Увійшовши у вівтар, священик ставить св.Чашу на престіл, і висипає до неї всі частички з Дискосу, промовляючи слова молитви: «Омий Господи..». А далі, покриваючи як Дискос, так і Часу покрівцями, повертається до людей, благословляє їх кажучи: «Спаси Боже людей Твоїх, і благослови насліддя Твоє». Це слова з 27 псалма. Ними священик просить Бога в особливий спосіб благословити та спасти людей, членів Церкви, які щойно прийняти Святі Дари.
Далі священик обкаджує св.Дари на престолі, віддає Дискос диякону, а сам, зробивши Чашою хрест над антимінсом, молиться тихо: «Благоловен Бог наш», а вже виходячи до Царських дверей, голосно виголошує «Завжди нині і повсякчас, і на віки віків». Повертається до св. престолу і взявши кадило тричі кадить, промовляючи: «Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя».
У цей час хор співає чудову, урочисту стихиру, яка за своїм змістом відображає радість причасників після свого найтіснішого з’єднання з Христом Спасителем.
«Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли Віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас».
Цей спів – не випадковий. У дійсності, це стихира другого гласу служби П’ятидесятниці. Відтак, головним її змістом є твердження вірних про прийняття ними Святого Духа. Отже, в час від Пасхи до П’ятидесятниці згадану стихиру замінюють співом «Христос Воскрес», а на свято Вознесіння – тропарем Вознесіння. Найбільшу проблему, за свідченням проф.архімандрита Кипріана Керна, складає спів у суботу перед П’ятидесятницею. Одні співають уже «Ми бачили Світло істине», а інші – заупокійний тропар «Глибиною мудрості», бо ця субота є заупокійна, батьківська. Треті – узагалі нічого в цьому місці не співають.
Таке закінчення Божественної літургій Іоана Златоуста та Василія Великого. На Літургії Ранішосвячених Дарів після виголосу священика «Спаси Боже людей Твоїх..» хор співає «Хліб небесний і Чашу життя споживіть і пізнайте, що Благий Господь. Алилуя, алилуя, алілуя».
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.