Добрі вчинки інших записуємо на піску, злі – на камені. Як показує життя, носячи в собі образу на когось, ми викликаємо нову. І так по колу. Бо образа – це помста самому собі. Протоієрей, кандидат богословських наук Євген Заплетнюк розповідає про природу образи.
Наша розмова сьогодні про парамани і аналави. Це елементи одягу ченців різної ієрархії. Походження, що символізує, у яких випадках використовується? Чернецтво – унікальний духовний феномен у Християнській Церкві. Із одного боку, це вже не мирянський чин, але з іншого – ще й не священицький.
То якою мовою молитися? В Україні різні конфесії для молитов використовують різну мову. УПЦ КП і УАПЦ моляться українською, в УПЦ МП — старослов’янською. У деяких церквах РКЦ – польською або й на латині. Чи не слід використовувати загальнозрозумілу мову? Чи може не обов’язково, аби людина розуміла слова молитви?
Сім справ милосердя для душі віруючого і сім справ милосердя для тіла. Що це за справи? І як їх розуміти? Наприклад, одна із таких справ: грішника навернути або невігласа навчити. Як це реалізувати на практиці? Із великим задоволенням я, православний священик, відгукнувся на пропозицію редакції розповісти про справи милосердя, які знайдемо в католицькому Катехизмі.
Не раз ловив себе на думці, що як тільки я встиг для себе розібратися з якимсь складним питанням, то одразу ж мав що відповісти про це іншим. Часто траплялося так, що мене одразу хтось саме про це й запитував! Сьогодні розмова буде саме про такий випадок.
Звичайно, я би дуже хотів, щоб мій допис сподобався кожному читачеві. Однак, я просто впевнений, що цього бути не може, бо саме тому я пишу про це, що бачу наскільки люди можуть бути різними! Наскільки мені щоразу важче розуміти людей, яких вважав для себе близькими по духу.
«Якщо я мусів би жити на якомусь вузенькому шпилі, на скелі або уривистому верху так, що я міг би заледве тільки мої обидві ноги поставити, оточений проваллям, безмежним морем, вічною темрявою, нескінченною самотністю та безупинним бушуванням бурі – я хотів би там залишитись, на мізерному просторі, впродовж усього мого життя, тисячу років, усю вічність – це було б краще так жити аніж зараз умерти!
Ще у вересні минулого року мені, разом із іншими волонтерами, психологами та психотерапевтами, випала нагода прослухати лекції та відвідати тренінги знаних спеціалістів, у рамках освітніх заходів організованими «Психологічною кризовою службою» («Психологічною службою Майдану») у Києві. Тоді особливе враження на мене справили лекції відомого лікаря-психіатра, доцента Андрія Борисовича Карачевського який, серед іншого, мав доповідь присвячену темі психологічної допомоги потенційним самогубцям та профілактиці суїцидів.
Трохи шось викладав. Трохи шось молився. Трохи шось писав… Так скромно про себе каже протоієрей Євген Заплетнюк. Священиком став у 20 років. Після школи навчався на богословському факультеті Кременецького ліцею, потім була Тернопільська духовна семінарія та Київська Духовна Академія, аспірантура. Євген Заплетнюк родом із Микулинців Теребовлянського району.
