Проповідь в Фомину неділю, Антипасху, виголошена в Свято-Воскресенському соборі м.Тернополя протоієреєм Євгеном Заплетнюком 19 квітня 2015 року.
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Христос Воскрес! Я щиро вітаю вас, дорогі браття та сестри, зі святою неділею, в яку ми традиційно згадуємо добре невір’я апостола Фоми. Зазвичай, коли люди хочуть сказати про когось погано, або особливо підкреслити, що інша людина не вірить у Бога, то використовують вислів «Фома невірний». Це помилкове твердження. Насправді, те невір’я, яке нині ми урочисто згадуємо, в Православній Церкві названо «добрим невір’ям». І воно вчить нас чогось особливого. Це не було те невір’я, яке, скажімо, було в колишнього апостола Юди Іскаріота, який не вірив у Бога та хотів своїми слабкими силами перекроїти весь хід людської історії. Натомість у Фоми було інше невір’я, до якого, в певному сенсі, кожен із нас має прагнути. І про це я хочу з вами говорити.
Колись відомий, і безсумнівно геніальний письменник Федір Достоєвський під кінець свого життя писав про те, що вірить не як хлопчина, а як зрілий муж, віра якого пройшла через горнило випробовувань та сумнівів. Ми з вами повинні розуміти, що нинішня неділя показує нам в приклад Фому, чия віра теж пройшла через горнило сумнівів.
Ми, українці, надзвичайно побожний і благочестивий народ коли й приходимо до храму, то часто робимо це не тому, що маємо певні внутрішні спонуки та бажання, але з тієї причини, що цього вимагає наш соціум, інші люди довкола нас. У нас чудові традиції та звичаї пов’язані з церквою. Тому, багато людей приходять до храму лише тому, що «так належить». Не тому, що нас до цього кличе серце та не тому, що ми відчуваємо, що серед усіх інших справ, якими ми могли займатися, зараз нам належить бути саме тут – у храмі Божому. Часто ми приходимо до церкви тому, що це є певним способом проведення нашого дозвілля, тут ми можемо зустріти своїх друзів, поспілкуватися з ними чи щось таке.
Але сьогоднішня неділя вимагає від нас чогось зовсім іншого. Господь хоче, щоб наша віра була свідомою. Щоб ми коли кажемо Богу, що віруємо в Нього, то це означало, що ми дійсно знаємо хто Він, знаємо хто ми, знаємо, що насправді ми хочемо від Нього, а Він хоче від нас. Отже, й коло приходимо до храму, то приходимо саме для того, щоб зустрітися з Христом, а не з якоїсь іншої причини.
Про характер нашої віри ми можемо судити з того, як люди приходять до храму на будень. Або, скільки людей освячувало вербу чи паску, і скільки з них причащалося на Світлу седмицю. Це дуже чітке свідчення того, як і в що вірять люди. Чи вони вірять у воскреслого Христа, чи вірять у освячене галуззя, свічки та інші покроплені водою речі. Сьогодні кожна газета має гороскоп на останній сторінці. І люди взявши її до рук починають читати саме з передбачень, бажаючи дізнатися про те, що їм передбачили зорі з небес на наступний тиждень. Деякі люди навіть вірять у передбачення надруковані на чеках у «Сільпо», приймаючи їх глибоко до серця. Насправді, віруюча людина, християнин, не може вірити в щось інше, окрім того, що вчить свята Церква, окрім віри в Христа Спасителя, Який воскрес із мертвих.
Тому, ця неділя надзвичайно важлива для нас, оскільки вона закликає нас здобувати тверду віру, яка народжується від подолання всяких сумнівів. Немає таких людей, які б здобули чудові стосунки з Богом, але при цьому ніколи не сумнівалися, передусім у тих речах, які мають стосунок до власної природи та стосунків із Богом. Церква дозволяє нам нині сумніватися, ставити питання та шукати на них відповіді. У Бога та Церкви є всі відповіді на всі питання, які лише можуть виникнути в людини. Існує навіть цілий відділ богослов’я, який називається «Апологетика». Зазвичай його вчать у духовних навчальних закладах, але ніхто не заважає кожному з вас знайти якусь книжку з цього предмету та читати його, більше відкриваючи для себе Бога. Взагалі, це надзвичайно корисно та розвиває наш розум.
Пригадав доволі дотепну історію з життя одного святого отця. Якось його запитали, чи варто молитися людям на мові, яку до кінця розумієш (малася на увазі церковно-слов’янська). Отець відповів, що потрібно продовжуватися молитися, бо навіть, якщо ти не розуміють, біси розуміють і бояться. Отже, коли ми будемо продовжувати читати православну, і тим більше богословську літературу, твори святих Отців, наше серце ставатиме більш прихильним до Бога, більш приданим для того, щоб на нього діяв Святий Дух. Відтак, одним із способів пізнання Бога треба вважати і дослідження Святого Писання, творінь святих Отців, всього того, що ми називаємо Православним богослов’ям. У житті кожної розумної людини неминуче виникає безліч питань.
І якщо ми ходимо до храму Божого десятки років, і в нас жодних питань чи то стосовно будови Всесвіту, природи Бога, наших стосунків із Творцем не виникає, то це означає тільки одне: з нашою вірою щось не так. Як ти можеш стільки часу зустрічатися з Богом, і тобі все одно все ясно та зрозуміло? Маленька дитина, яка народилася на світ, у неї тисячі запитань. І поки ти лише ведеш її за ручку з дитячого садка, вона запитає тебе п’ятсот з них! Їй усе цікаво та незрозуміло? Чому небо голубе, чому квіточка виглядає саме так, чому сонце сходить із одного боку, а заходить із іншого. У кожної людини, в якої працює мозок, виникає безліч справедливих і не дуже запитань. І коли в нас немає ні до Бога, ні до Церкви жодних питань, то це означає, що наша віра в кризі, а з нашим духовним здоров’ям не все добре.
Не потрібно боятися того, що ти в чомусь сумніваєшся. Це зовсім не означає, що ти цим самим втратив віру. Ні! Церква саме тому й показу нам приклад апостола Фоми та його благе невір’я. Це не те невір’я, якого нам потрібно жахатися та яке соромно було б згадувати. Церква наче каже нам про те, що якщо ти сумніваєшся, значить ти думаєш, в тебе всі процеси розумові та духовні працюють правильно. В той час, якщо в людини немає ніяких питань, то це означає, що, швидше за все, така людина духовно та інтелектуально мертва.
Отже, разом із тим, що ми з вами відвідуємо церковні богослужіння в недільні та святкові дні, а дехто й на будні приходить, намагаймося читати корисної для душі православної літератури. У зв’язку з цим хотів би ще сказати, одну важливу річ. Іноді нам в руки може потрапити католицька, протестантська чи якась інша література, яку ми вважаємо корисною, оскільки там теж щось пишуть про Ісуса Христа. Безперечно, що це не так. Ми повинні з вами знати, що в книжках, написаних неправославними авторами, в тій чи іншій мірі ми знаходимо духовну отруту, здатну нас погубити. Там розповідається якогось іншого «бога». Тому, в першу чергу звертайте увагу на видання книги. В ідеалі, звісно, я можу порекомендувати всі видання нашого Видавничого відділу УПЦ Київського Патріархату.
Творіння святих Отців – це невичерпне джерело мудрості небесної та земної. Візьміть для прикладу хоча б Іоана Золотоустого. Його зовсім не випадково люди назвали таким чином – Золотими устами. Його мудрість була настільки величною, що вже минуло стільки років, відколи він помер, але ми все одно його згадуємо, а нині ми навіть служили впорядковану ним Божественну літургію. Стільки мудрості ми знаходимо в кожній його проповіді! Слава Богу, що в свій час вони були записані та дійшли до нас великих дванадцять томів, чи навіть трохи більше. Хто хоче їх читати українською може українською, хто хоче російською – читає російською, хто знає англійську чи французьку і такі переклади теж існують. А хто взагалі розумний, то може читати навіть грецькі оригінали – вони теж існують у відкритому доступі.
Уявіть собі, що нам хтось дав карту, керуючись якою можна дійти до захованого скарбу, величезної цінності. Хіба ми скажемо, що ніколи не вміли читати карти? Хіба ми зможемо відкласти її на потім і повернемось до неї іншого разу? Ні, звичайно! Люди йдуть на неймовірні хитрості та старання, щоб знайти таке місце, де схований якийсь скарб. Тому Церква й нагадує нам сьогодні, що інтелектуальне знання – це також важлива риса для християнина.
Існує таке жартівливе, але цілком правдиве твердження: «Заходячи в храм знімають капелюх, а не голову». І це дійсно правда, бо заходячи до православної церкви маємо розуміти, що все тут має своє пояснення та на все є своє відповіді. У протестантів, католиків і інших об’єднань, не хочу називати в святому місці, немає багато відповідей. Вони брешуть і хитрують. Часом для цього навіть виривають із контексту цілі речення Святого Писання, та роблять таке вчення, яке є для них більш зручним. Звісно, це не приводить людей до Бога. Тільки в Православній Церкві є достатньо інформаціъ та необхідних відомостей для того, щоб людина, народившись на землі, знайшла для себе такий шлях, щоби ним, із максимальною ймовірністю, потрапила до Царства Небесного. Бог, через святих мужів, через людей, які піклувалися про нас, записав нам це. Усі вони тепер померли, але ще раніше за життя зробили для нас дуже важливу справу – залишили свої писання, які з промислом Божим, справжнім дивом приходять до нас, до нашого часу та на нашій рідній мові! Дуже часто ми маємо неймовірно скупі відомості про авторів, але ми все одно знаємо, що в нас є їх чудові праці, з яких ми можемо навчитися того, як будувати своє духовне життя.
Я щиро вдячний всім вам за те, що прийшли помолитися Богу в нашому храмі та були присутні на Божественній літургії. Вітаю вас із Фоминою неділею. Днем, коли ми згадуємо добре невір’я апостола Фоми та навчаємося про те, що сумніватися це добре, погано коли в нас немає жодних запитань. Тому, шукаймо питання, більше думаймо, бо той хто не думає – перебуває в страшній духовній та інтелектуальній небезпеці.
Благословення Господнє нехай перебуває разом із вами, а радість цих Великодніх днів нехай залишається з кожним із нас якомога на довший час. Христос Воскрес!