Що вам варто знати про “Апостол”?

Невід’ємною частиною православних богослужінь є читання чи спів під час відправ фрагментів Святого Писання. Він найменших, окремих віршів до розлогих текстів, які цитують цілі абзаци чи навіть сторінки Біблії. Оскільки Святе Писання є безумовним віронавчальним, моральним і догматичним авторитетом для віруючих людей, свята Церква вважає не тільки бажаним, але й необхідним напоумлювати, навчати своїх вірних Істинам про Бога, звертаючись до оригіналів богонатхненних і святих писань. До найбільш обширних фрагментів Святого Писання можна зарахувати читання Паремій – старозавітніх текстів під час Вечірньої, кафізм із псалтиря, Євангеліє та Апостол.

Відомо, що в перші віки Церкви на Літургії читалися не тільки фрагменти з Нового, але й зі Старого Завіту. Однак, оскільки надто довгі фрагменти втомлювали слухачів, ще з часу Іоана Златоуста було заведено на Божественній літургії читати тільки новозавітні тексти. Фрагменти Старого Завіту було перенесено на Вечірю, а на служби Різдва і Богоявлення на відправу Часів. У будь-якому разі, старозавітні тексти читаються під час Літургії нині тільки коли вона з’єднана з Вечірнею.

Хоча Євангеліє та Апостол поділені на глави (розділи), а глави на вірші (стихи), у богослужбовій традиції ці книги поділені на фрагменти, що мають назву «зачал». Кожна Євангельська книга з чотирьох має власний поділ на зачала. «Апостол» має один суцільний поділ. Згадані зачала розділені таким чином стосовно церковного календаря, щоб за повний рік було прочитало все Євангеліє та весь «Апостол». Такий поділ називається «Євангелієм (Апостолом ) дня». Якщо на конкретний день року припадає велике свято, то можуть братися два зачала – дня та свята. Існують зачала і на конкретні дні року, загальні святим чи прилаштовані для різних потреб віруючих.

Коло Євангелських і Апостольських читань триває від однієї Пасхи до іншої. Від Пасхи до П’ятидесятниці прочитується Євангеліє від Іоана. Від П’ятидесятниці до Воздвиження читається Євангеліє від Матфія, з додатком кількох зачал від Марка. Потім читається все Євангеліє від Луки з додатком усіх інших зачал від Марка. Читання Апостола відбувається за наступним порядком. Від Пасхи до П’ятидесятниці читаються Діяння Святих Апостолів. По цьому читають Послання апостола Павла і сім Собрних послань.

Цікаво, що для більшої зручності колись були порширені книги, під нахвою «Апракос», в яких наряду (підряд) приводилися фрагменти Євангельських і Апостольських читань так, як вони йшли згідно зачал.
В сучасних виданнях богослужбового Апостола найчастіше наводиться порядок читання Євангелія, з вказівками прокіменів та алилуаріїв.

Під час богослужіння Апостол читає, як правило, спеціально поставлений (під час хіротесії) чтець, одягнутий у стихар. Якщо на службі є два диякона, тр старший звичайно читає Євангеліє, а молодший – Апостол. Все ж, священик може благословити читати Апостол будь-якому мирянину, зокрема й жінку.

Читання Апостола відбуває так:
Після «Трисвятого» ДИЯКОН, ставши перед Царськими вратами, виголошує:
Будьмо уважні.
СВЯЩЕНИК: Мир усім.
ЧИТЕЦЬ: І духові твоєму.
ДИЯКОН: Премудрість.
ЧИТЕЦЬ: Прокимен (і виголошує прокимен, а співці повторюють тричі за ним).
Після цього
ДИЯКОН: Премудрість.
ЧИТЕЦЬ: Діянь святих апостолів читання. Або: Соборного послання святого апостола (ім’я) читання. Або: До Римлян (Коринф’ян, Галатів тощо) послання святого апостола Павла читання.
І знову
ДИЯКОН: Будьмо уважні.
Поки читається Апостол, ДИЯКОН з кадилом підходить до священика і просить благословення.
Більшість зачал Апостола починається зверненням «Браття», а в особистих посланнях «Сину Тимофіє..», «Чадо Тите», тощо.

Під час читання Апостола єпископи та священики, як носії благодаті, рівної з Апостолами, сидять по обидва боки від Горного місці в той час, як диякон кадить вівтар, іконостас і людей. Архієрей сидить на кафедрі – великому троні позаду престолу в самому центрі вівтаря. Ні дияконам, ні мирянам під час читання апостольських послань сидіти не дозволяється. Про це говорить сам виголос, що передує читанню: будьмо уважні!

П.с. Апостол – перша друкована книга Івана Федоровича, надрукована 1564 року.