Здається, я зробив це! Майже сотня порад, які варто було б мені самому прочитати років зо двадцять тому. На жаль, сьогодні я можу тільки поділитися своїм досвідом, маючи мрію – зберегти хоча б когось від непотрібних проблем. А нині, давайте не будемо ставити перед собою неймовірні завдання.
У мене сьогодні не дуже приємна розмова. В першу чергу це буде розмова з моїми братами-священиками. Але й для всіх інших, небайдужих членів церкви, людей які називають себе християнами, вона також має безпосередній стосунок. І ось про що я хочу нині говорити.
Привіт, друзі. Хочу подякувати всім, хто зумів в особливо непростий час підтримати пані Наталю, а після того, як я виклав свій текст, і мене разом із нею. На жаль, збагнути те, про що я тоді писав вдалося не всім. Ще раз нагадаю для не дуже гострих.
Трохи не встиг виконати свою обіцянку – написати 100 порад саме до дня свого народження. Тим не менше, від цієї ідеї я ніяк не відмовився, але вважаючи її чудовим способом самоаналізу, продовжую далі над нею працювати. То ж нині вашій увазі чергова порція.
Усім найкращі вітання! Насамперед, хотів би привітатися, як із новими, так і вже досвідченими читачами цієї сторінки. Якщо ж ви тут новенький, то давайте знайомитися. Мене звати Євген Заплетнюк, і я є православним священиком. Живу та служу в Тернополі. Мені надзвичайно приємно, що ви вподобали мене на Фейсбуці, Твіттері чи Гуглі, і через них ми маємо можливість регулярно спілкуватися.
Про це мало говорять, але таке треба знати. Одна з найбільших проблем космонавтів під час космічних подорожей – саме емоційна та психологічна нестиковка один із одним. У закритому приміщенні, десь дуже далеко від землі, в надзвичайно екстремальних умовах зібралися цілком чужі, фактично незнайомі люди, яких об’єднує лише доволі вузька спеціалізація та якесь одне, конкретне завдання.
Щороку приймаючи участь у святкуваннях на день Хрещення України та вшановучи святого Володимира в Києві, в мене з’являється одна й та сама думка. Сподіваюсь не лише я бачу, що навіть такі формальні, цілком “календарні” свята все-таки можуть бути цілком неформальними, добрими, домашніми, родинними та живими.
Привіт, друзі. Чудового всім нам понеділка. Ось перед вами нова порція порад і міркувань про наше щоденне й буденне життя. Звісно, життя людини багатогранне та не може вписатися в будь-які заплановані раніше рамки. Тим не менше, чимало випадків і подій у своєму житті ми можемо та повинні контролювати.
Ну, що ж друзі. Як показує статистика, тексти, де згадуються ваші нові труси в шафі, користуюся значно більшою увагою, ніж мої глибокі та розлогі богословські трактати. Тим не менше, я все одно надзвичайно радію, коли бачу ваші лайки і репости. Не тому, що в мене комплекси, а тому, що я радий мати однодумців.
