Ще кілька років тому мене просили написати щось у стилі «Правил життя» від «Esquire». І хоча я безмежно люблю давати поради, (особливо, якщо мене про це не просять), і обожнюю складати списки, за стільки часу я нічого так і не написав.
Ключова різниця між принципами роботи священика та психолога полягає в тому, що психолог постійно орієнтується на запит клієнта. При чому, для успішної терапії клієнт обовязково повинен оплачувати час і кваліфікацію психолога настільки дорого, щоб поважати роботу цієї людини, ставитися до неї максимально серйозно та відповідально.
«Про смаки не сперечаються». Цю фразу кажуть перед кожною суперечкою, де мова йде не про точні факти, а речі більш ілюзорні, теоретичні, які мають відношення до особистих вподобань, більше до суб’єктивних аніж об’єктивних речей. Звичайно, що краще – квадрат чи ромб, червоний чи зелений колір?
Учора один місцевий сайт подав новину про те, що «На Тернопільщині священик змусив собаку гнити заживо». Вже в самому заголовку допису наголошувалося на безпосередньому зв’язку священного сану в людини з її природною жорстокістю та тупістю. Мовляв, чого ви хочете, якої людяності очікуєте– це ж священик!
Зміст: Вступ Головна думка Не віримо в долю У Православі У світській психології Здорова особистість Збільшення психів Коріння “зрадофілії” Групи для миття мізків Чи венен Порошенко? В Україні є безлічі вакансій Ще два факти, на кінець. Привіт. Перш ніж я викладу найбільш емоційну частину цього посту, почну з передісторії.
Свято П’ятидесятниці наштовхнуло на думки про те, що ми живемо в епоху культу молодості. Очевидно, щось схоже було і в інші часи, і в інших народів. Однак, як мені видається, саме тепер це має якісь неймовірно вражаючі масштаби. Ну, або це так видається лише мені на суб’єктивному рівні, тому, що я й сам старію (до речі, як і ви всі).
Звісно, я не хочу нікого образити. Нікого персонально зачепити. Нікого не маю на меті принизити, і тим більше не прагну себе показати в кращому світлі. Швидше, я хочу зачепити проблему, яка не має якогось одного винуватця. Ми всі винні в тому, що відбувається.
Вихідною точкою дослідження дисципліни “Пастирського богослів’я” в наш час є (чи принаймні повинна стати) теза про те, що пастирство неминуче змінюється відповідно до умов часу. І хоча зміст християнської православної пастирології та її мета залишаються дві тиcячі років незмінними, змінюється сама форма такого служіння та зовніші умови, в яких змушений вести своє служіння священик .
Цей пост буквально змусила написати мене побачена в Інстаграмі фотографія. Там невідомий мені автор (чи може й відомий – не пам’ятаю) зазнимкував велику купу ковбаси та шинки з підписом: «Пасха! Христос Воскрес!». Як православний священик, я дуже не хочу, щоб наше свято асоціювалось у людей винятково з ковбасою та обжерством.
