Знаєте, в психології є така штука. Якщо вас хтось колись бив і ображав, ви обов’язково в свій час захочете помститися за це, навіть комусь іншому. Оскільки отримане зло навряд чи без особливих зусиль кудись само подінеться, вам треба буде передати естафету далі.
Давно хотів написати, що ці страшенно модні язичницькі купання на Йордан мають надзвичайно мало спільного зі справжнім виявом християнського благочестя. Вода з річки не змиває гріхів. Навіть дуже холодна вода з ополонки нічого не змиває. Єдина вода, яка має здатність омивати людські гріхи охрещеним членам Церкви – це щирі сльози покаяння – скорботи за гріхи.
Не раз ловив себе на думці, що як тільки я встиг для себе розібратися з якимсь складним питанням, то одразу ж мав що відповісти про це іншим. Часто траплялося так, що мене одразу хтось саме про це й запитував! Сьогодні розмова буде саме про такий випадок.
Звичайно, я би дуже хотів, щоб мій допис сподобався кожному читачеві. Однак, я просто впевнений, що цього бути не може, бо саме тому я пишу про це, що бачу наскільки люди можуть бути різними! Наскільки мені щоразу важче розуміти людей, яких вважав для себе близькими по духу.
Християни відрізняються від параноїків тим, що перші довіряють Господу все своє життя цілком, і кожну окрему обставину цього життя, а також, вірять у премудрий промисел Бога не лише щодо всесвіту загалом, але й щодо кожної людини на землі. Ми віримо в те, що для Творця ми не чужі.
Знаєте, є такі люди, які перетворюють власні оселі на смітники. Вони постійно приносять туди щось «дуже цінне», віднайдене в скарбницях сміттєвих баків. Зовсім нещодавно я бачив одну бабусю, яка сама ледве могла пересуватися. Через свій поважний вік і явно недоречний зимовий одяг на початку осені, чи то ще в кінці літа, кожен крок давався їй із величезними труднощами.
1. Замість прологу. Одразу скажу, що я довго мовчав на цю тему зовсім не тому, що не маю що сказати, а тому, що надто добре знаю всіх учасників справи, і навіть підозрюю, що знаю замовників цього скандалу. Але про це трохи згодом.
Сьогодні, 10 жовтня – Міжнародний день психічного здоров’я. Більшість людей слухають про це з неприхованою усмішкою: психи – це ж так смішно! Як не дивно, в наш із вами час, час розвитку науки, медицини та всезагальної грамотності на рівні хоча б середньої освіти , мало хто може чітко визнати наявність у себе психологічних проблем.
Цього тижня зі мною сталися дві історії, які за своїм змістом є напрочуд схожими. Хоч і відбулися в різні дні та з різними людьми, здається, вони буквально доповнюють одна одну. І повірте, це вже ніяка не випадковість , а певна, доволі небезпечна тенденція в нашому суспільстві.
