Переконаний, що не лише я зараз, ділячись своїм досвідом та переживаннями, але й усякий без винятку священик на моєму місці, зможе вам розповісти про те, що бути духовним наставником – це без перебільшення неймовірна відповідальність і тягар. Часом такий тягар, який піднести самому, без явної допомоги Господа та молитви інших священиків і людей – просто нереально.
На жаль, розповідати про онтологічний сенс події Різдва Христового людям нашого часу стає дедалі простіше. XXІ століття показово відмовляється Спасителя, а тому, нині переживає той самий внутрішній стан спустошеності, який переживало людство в останні роки перед Різдвом. Цілі народи наввипередки одні перед одними прагнуть публічно довести всім навколо, та й самим собі, що зможуть спокійно прожити без Нього, Його опіки та турботи.
В інтернеті завірусилося відео, в якому автори перед новим роком, у доволі-таки специфічний манері, запрошують людей переглянути власні сімейні стосунки, а передовсім – стосунки з власними батьками. Для тих, кому пощастило його ще не бачити, коротко переповім його зміст. Літній чоловік кілька років поспіль чекає біля святкового столу своїх дітей і внуків.
Якщо ви зайдете на офіційний сайт Києво-Печерської лаври (на цьому місті мій Ворд цілком справедливо виправив слово «лавРа» на «лавКа»), то в правому сайдбарі внизу екрану побачите відео під назвою «Вот вера моя из дел моих». Це півгодинний фільм, що розповість вам про намісника монастиря – митрополита Павла, який нещодавно відзначив 20-ть років свого намісничества в цій святій обителі.
Мене попросили прокоментувати останній гучний Львівський довкола-церковний скандал. На жаль, «останній» не в значенні «останній» – і що більше їх не буде, а в значенні «крайній» – останній із найбільш гучних. Принаймні, за цей тиждень. Узагалі, церковні скандали – це те, що допомагає людям виживати в наш непростий час.
Ми з вами живемо в страшні часи підміни понять. Одні політики витрачають мільйони на рекламу про свій патріотизм, у той час як ці неймовірні суми могли б добряче допомогти нашим хлопцям на сході. Інші “патріоти”, замість того, щоб навести лад у своєму під’їзді чи на кухні, а найперше – в своєму серці, замість того, щоб щось уже нарешті робити, а не просто базікати – шукають винними у своїх бідах Президента та Прем’єра, Верховну раду та всіх, кого можуть згадати.
Ніколи не думав, що колись буду публічно захищати Віктора Бедя. Позавчорашнього архімандрита Московського патріархату, а нині ще й єпископа УАПЦ. Вітаю вас, друзі Напевне, однією з найбільш резонансних церковних подій в Україні цього тижня став пост у живому журналі, в минулому професора богослівя, а нині просто скандального протодиякона РПЦ Андрія Кураєва про вже наше рідне голубе лоббі в УАПЦ.
Не хочу нікого розчаровувати, але, на превеликий жаль, наші українські церковні новини мало коли відображаЛИ та відображаЮТЬ фактичний стан того, що в дійсності відбувається в Церкві. Офіційні церковні ЗМІ намагаються, як і до речі будь-які інші світські «зацікавлені» видання, показати картинку значно кращою за ту, що є насправді.
Коли почалися розмови про швидке об’єднання Церков у одну Помісну Церкву, я не вірив у нього, тому, що дуже добре знаю справжнє становище в обох Церквах і аргументи кожної зі сторін, які треба враховувати опонентами. А це неможливо на даному відрізку часу.
