Днями я прочитав одну історію, про яку кажуть, що це справжнісінька бувальщина. Якось, у німецькому місті Франкфурті помер великий багатій. Про цього чоловіка було відомо те, що він мав великі статки, але не мав дітей. Усім, кому стало відомо про його смерть почали висувати різні гіпотези: кому ж дістануться його гроші та багатства. Всі вважали його диваком, а тому знали, що від нього можна було очікувати все, що завгодно. Так і сталось. Адвокат померлого офіційно повідомив, що той заповів поховати себе на міському кладовищі в третій годині ночі. Уявіть собі такий похорон! На нього прийшло всього лиш кілька людей – тих, хто по справжньому його любив і цінував. По закінченні церемонії поховання слово знову взяв адвокат: – Я прошу хвилинку вашої уваги. Хочу зачитати заповіт із другого конверту. Згідно волі померлого, всі його багатства відтепер у рівних долях розділяються поміж людьми, які прийшли вночі на цей похорон. Видно, що всі ви любили його, а тому – отримайте за це справедливу нагороду.
Цікава історія, з якої ми можемо навчитися і духовних речей. Господь, подібно цьому багатію, також має для нас певні дарунки. Але отримати їх можна лише коли будемо працювати над цим, докладаючи зусилля. Він приготував для нас щось краще, ніж ми собі про це мріємо. Він завжди хоче нам це вручити, але ж ми не йдемо до Нього!
Якби люди вірили в те, що відвідуючи храм Божий вони точно підуть до раю! От, сектанти кажуть, що вони спасуться вірою. Свідки Єгови кажуть, що смерті немає, бо немає душі. Тебе просто закопають в землю і ти зникнеш як і всі попередні покоління. Каьтолики кажуть, що коли ти помреш, не маючи смертних гріхів, ти якийсь час побудеш у чистилищі, де очистившись молитвами родичів ти все одно перейдеш до раю. І тільки Православна Церква не бреше вам, а каже без прикрас – ти грішник. Якщо хтось із нас не буде працювати над собою він загине та піде в пекло.
Нинішнє Євангельське читання важливе для нас тим, що воно показує правдивий стан нашого серця. Воно через притчу Христову про сіяча показує нам те, що мало приходити до храму. Потрібно ще й власне серце зробити сприятливим для пізнання Божої благодаті. Не випадково ця притча закінчується словами Господніми про те, що Той, хто має вуха щоб слухати – нехай слухає! Про що це речення? Невже про те, що для спасіння важлива кількість децибел та здорові вуха? Звичайно, мова не про це. Сьогодні багато людей мають цілком здорові органи слуху, але почути та зрозуміти Слово Боже вони не вперто можуть або не хочуть.
Знову, вже в котре, починаються суперечки: чи потрібно забороняти аборти, чи не потрібно, чи можна вінчати та дозволяти гомосексуалістам шлюби чи не можна, чи можна жінкам бути священиками чи ні? Що тут сперечатися? Церква своє слово сказала про це вже 2000 років тому, як мінімум. Нам залишається лише відкрити свої вуха для того, щоб почуте те, що нам Господь каже. Нічого придумувати не потрібно!
Наш Творець каже, що аборт – це вбивство, що гомосексуалізм – це нечистота, що жінка в церкві нехай мовчить! Він називає наркоманію злочином стосовно людського тіла та душі, а всі статеві збочення – пекельним гріхом. Навіщо ламати собі голову, шукаючи чогось нового? Нам просто потрібно прислухатися до того, що Він говорить, а свята Церква проповідує дві тисячі років. Невідомо з якої причини тепер повертаються вже відомі суперечки, начебто за останні роки природа людей якось принципово помінялася. Наче колись щось було гріхом, а тепер перестало бути! Безперечно, така перспектива виглядає доволі цікаво для людей.
Існує такий собі міжнародний класифікатор людських хвороб. На початку 70-их років XX століття гомосексуалізм було викреслено зі списку психічних захворювань людини. Вчені прийшли до думки, що, швидше за все, гомосексуалізм не є окремим захворюванням. Гомосексуалісти такі самі люди, як і всі інші. Отже, цю пристрасть з того часу не прийнято в «культурному» товаристві вважати вадою. Це норма. Тепер, коли ви будете розмовляти, чи навіть, сперечатися з гомосексуалістами, вони будуть казати, що цілком здорові. Не віриш? Відкрий найбільш авторитетну книгу про хвороби та прочитай, що гомосексуалізму там немає, зате твоя виразка шлунку там є. Значить, це ти сам хворий, а той, кого ти вважав нездоровим в дійсності відповідає нормі. Маєш збільшений тиск, погано чуєш або бачиш? Йди себе полікуй, поки почнеш лікувати гомосексуалістів.
Люди завжди намагаються виправдати себе та свій гріх. Це роблять не тільки гомосексуалісти. Не тільки ті, хто робить аборти та чинять перелюби, крадуть та вбивають. Зрештою, треба визнати, що ми всі є такими! Ми також грішимо та себе постійно виправдовуємо.
Бог сьогодні розповідає нам те, що для того, щоб ми зрозуміли цю правду про себе, щоб ми маючи вуха здатні були почути те, що нам каже Церква, зрозуміти та виконуватию. Передовсім потрібно приготувати для Нього своє серце. Щоб це зернятко віри, яке падає в нашу душу дало свій плід. Не просто проросло, як росте в полі полова та інші шкідники. Щоб це зернятко дало добрий плід, з якого можуть споживати ті люди, що знаходяться поруч нас. Щоб ми не були для них ні тягарем, ні посміховищем, щоб ми стали зайвими для інших людей, а щоб в нас вони відчували потребу. Щоб люди дійсно хотіли того, щоб ми були з ними. А це, очевидно, потрібно заслужити важкою працею. Треба пам’ятати, що до нас ставляться не тільки так, як ми дозволяємо до себе ставитися, але й так, як ми часто на це заслуговуємо.
Євангеліє цього дня нагадує нам про те, що зовсім не кожен, хто має вуха може почути те, що каже Христос. Тобто, почути та зробити правильні висновки. Почути, зробити висновки та почати жити за тим, що Господь нам каже.
У цьому сенсі було б багато краще переписати своє Євангеліє, як це робили, скажімо, Свідки Єгови. Вони придумали своє віровчення, яке не співпадало з Біблією. Тому, вони вирішили переписати й Біблію, щоб усе зійшлося. Сьогодні така книжка називається «Переклад Нового Світу». І тепер, замість того, щоб визнати те, що вони не чують Бога, вони кажуть нам, що наше Святе Письмо спотворене! Вони переписали Біблію так, як їм це було зручно. Так само ми хочемо переписати закони Божі так, як би це нам було вигідно. Не так, як воно є насправді, а так, якби ми хотіли, щоб це було. А від того, що наші бажання є одними, а Божі наміри стосовно нас є зовсім іншими – Господь все одно думки не поміняє. Він, як сказав трохи більше, як сім тисяч років тому, що гріх є гріх, так за цей час нічого не помінялося. Гріхом він залишається і тепер, у XXI столітті. Наше завдання, як і раніше, сторонитися гріха, уникати його.
Якщо помічаємо в собі хоча б дріб’язок гріха – негайного треба його побороти. Чимало з нас придумують собі різні відмовки та виправдання, але цим ще більше собі шкодять, бо обманюють та заплутують самі себе. Найпростіша та найкраща наша відповідь Богу – це покаяння. Визнання того, що ми були, є, але надалі не хочемо бути грішниками: Господи, я щиро визнаю, що наробив у своєму житті чимало дурниць. Грішити мене змушували не люди, не обставини, ні такий час, ні робота, ні сусіди, ні родичі. Я сам це зробив чи зробила, і цілком визнаю свою відповідальність за все це.
Повірте, що в такому випадку Бог почує нас багато швидше, ніж тоді, як ми будемо приходити до сповіді тільки, щоб виправдатися. А треба сказати, що чимало людей, які приходять до сповіді, перед священиком люблять виправдовуватися. Як має на це реагувати Господь? На сповідь приходять не виправдовуватися, а каятися! Якщо Бог побачить твоє серце готовим змінюватися, то Сам тебе виправдає! Наше завдання – показати свою готовність вилікуватися від ран і помилок минулого. Коли ми приходимо до церкви, до Сповіді та Причастя, ми приходимо до Самого Бога, щоб попросити в Нього сил більше не грішити.
З гріхом самостійно боротися нема сенсу. Нам для цього потрібна Божа благодать, яка нам дається з Неба! Самі ми не маємо достатньо сил подолати гріх. Якби ми її мали більше, то, можливо й ми вели себе по іншому. А так ми зараз бідні, нещасні та убогі, позбавлені багатьох речей та якостей, якими б мали володіти. Відтак, потрібно зрозуміти найголовніше. Богу потрібно наше серце та покаяння. Коли ж ми приходимо перед Лице Боже, але не просимо про вилікування, але тільки виправдовуємося. А що робити з такими людьми, які не мають гріхів? Їх потрібно проголосити святими!
Христос хоче почути: «Пом’яни мене Господи, коли прийдеш у Царство Твоє». Чому ці слова промовив розбійник на хресті? Тому, що точно знав, що його в тому Царстві не буде. Христос буде, а його не буде. Тому, коли Ти будеш там, а я буду тут, згадай про мене хоча б одним словом! Мене там не буде через безліч провин. І вже допомогти собі я ніяк не можу. Моїм гріхам немає кінця-краю, і навіть не знати з чого почати покаяння! Так приклад для нас «благорозумного» розбійника неймовірно важливий. Він став святим Церкви Христової. Вся церковна повнота шанує його, як святого угодника. Окрім Страсного тижня ми рідко коли його згадуємо, але йому моляться та пишуть ікони. Існують ікони, на яких зображено цього розбійника біля хреста, але також уже з німбом святого, як і у Самого Спасителя! Це нагадування нам про те, що які б страшні гріхи ми з вами не робили б, і як би їх не оцінювали наші родичі, друзі, знайомі та вороги, Бог не вважає їх страшними, якщо ми покаємося та виправимо їх. Він Сам учить нас прощати сімдесят разів по сім. А Його велич і милосердя взагалі меж немає.
Тому, безперечно, для нас усіх величезна духовна радість – мати можливість приступити до святих таїнств Сповіді та Причастя. Щиро вітаю всіх, хто сподобився цієї великої милості Божої. Дуже багатьох людей щось тримає. Вони не можуть цього зробити. Вони сидять дома й мучаться. Хотіли б, але не можуть – їх щось не пускає. А ми знаємо, що це їх не пускає. Точніше, ХТО. Безумовно, їх ім’я – Легіон. Це – злі сили. Але не треба тішитися надто тим, що нам вони це дозволили. Це аванс Господній. Люблячий Отець дав нам наперед відчути Його милість.
Я дуже часто після сповіді рекомендую людям читати 50 псалом. Це дуже сильна молитва, якою молився цар і пророк Давид, коли згрішив тим, що вбив одного чоловіка, щоб взяти собі його дружину, що було протизаконно в усі часи. Він благав Господа потім простити йому ці гріхи, і молячись склав цей чудовий покаянний псалом: «Помилуй мене Боже, з великої милості Своєї, і з великого милосердя Твого очисти беззаконня мої». І ми знаємо, що Господь простив його! У Біблії записано історію царя Давида. Там пише про неймовірні речі! Ще перед тим, як він почав каятися, Бог через пророка Нафана об’явив про його прощення! Аванс! Давид ще не помолився, а Бог його простив, як і нас прощає раніше того, як ми помолимось. Але тільки, коли ми дійсно будемо молитися! Він так само хоче й нас простити ще раніше за те, як ми будемо читати 50 псалом. І всі інші псалми та молитви.
Дякую вам усім за увагу. Дякую, що прийшли та помолилися разом із нами. Вітаю ще раз із причастям Тіла та Крові Господньої. Ангела-охоронця вам! Слава Ісусу Христу!
Після літургії в п’ятницю, 3 липня 2015 року.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.