Сьогодні я хочу відкрити вам ще одну таємницю людської поведінки. Зрештою, це ніяка не таємниця. Це просто класна фішка, яку треба знати і при потребі використовувати на практиці. Чи хоча б з її допомогою можна спробувати зрозуміти поведінку та мотиви поведінки інших людей.
Як ви напевне колись уже самі здогадувалися, принцип функціонування людини в певних речах дуже схожий з роботою комп’ютера, тільки є багато складнішим. Однак, схематично ці речі дуже близькі, і це суттєво допоможе нам у нашій розмові.
Відомо, що у всякого сучасного комп’ютера є фізична пам’ять (та, на якій записана вся необхідна інформація) і т.зв. оперативна пам’ять, яка працює лише в конкретний момент, коли комп’ютер «думає». Усі файли в оперативній пам’яті наче «висять у повітрі», вони існують лише до того часу, поки їх або не збережуть, або вони не зникнуть при вимкненні системи. Як тільки вимикається комп’ютер, важливі файли стираються, не маючи для себе конкретного фізичного місця на диску (насправді мають, але він захований і про це нікому не потрібно знати).
У людей все дуже схоже. У нас є свідомість – те що ми думаємо та визнаємо на даний момент, і є підсвідомість – файли записані глибоко на нашому диску. Дуже часто, майже завжди, всі пережиті нами події та враження записуються в підсвідомість, і нерідко це відбувається всупереч нашому бажанню чи усвідомленню. Лише згодом записана в наш мозок інформація почне говорити до нас. Скажімо, змушуючи купувати саме той товар, рекламу якого ми ніколи спеціально не слухали, але все одно змушені були чути в перерві між випусками новин.
Коротше кажучи, наша свідомість і підсвідомість із одного боку доповнюють одна одну, але з іншого – ворогують між собою. Дуже часто людина б хотіла забути певний неприємний спогад, цілком тверезо визнає його згубність і хотіла б швидше зробити це, але все одно не може : підсвідомість постійно буде викидати на ззовні те, про що не хочеться згадувати. Так само й сюжет наших снів насамперед визначає те, що міститься у підсвідомості. Священикам сняться богослужіння, селянам – як вони збирають жуків із бараболь, блудникам – еротичні сцени, а шоферам – як вони їздять по нічному місту у пошуках пригод чи до складу за товарами.
Якщо ви думаєте, що не можете впливати на сценарій своїх сновидінь, ви сильно помиляєтесь. Змініть своє життя, почніть жити чисто та свято, і ви швидко побачите, як сюжет ваших снів буде поступово змінюватися від фільмів жахів, бойовиків і порно до чудових ліричних мелодрам і добрих фільмів для дітей. Зрештою, це тема особливої розмови.
До речі, скажу ще одну важливу річ. Всі наші не прожиті емоції ми впевнено і самостійно заганяємо на підсвідомість. Наприклад, та людина, яка не дозволяє собі плакати і «прожити» власну біду та горе, своїм замовчування та «триманням у собі» насправді, не тільки не визволяється, але навпаки – утрамбовує її в себе ще глибше. Звідси – відоме правило психологів або психотерапевтів: при горі та біді треба обов’язково плакати і дати емоціям вийти назовні, а антидепресанти потрібно приймати не тоді, коли вам сумно і нудно, а коли приписав професіонал – лікар. У іншому випадку ви не лікує біль, а робите його ще більшим, не знищуючи, а пересуваючи на другий план – на сховище, де вже очікують безліч інших гріхів, емоцій та переживань. І невідомо, що чого це може привести вас згодом: до інсульту, інфаркту, язви, астми чи самогубства.
Але, повернемося до наших баранів. Точніше до нас самих і нашого стану, коли ми ведемо себе, як барани. Дуже часто люди розуміють, що десь там глибоко в серці в них живуть неприємні для них, болючі чи цілком сороміцькі спогади та переживання. Розумом людина з ними не погоджується, хоча чесно визнає їх наявність у собі. Принаймні, перед самими собою. А відтак, надалі вона намагатиметься зробити все можливе, щоб той голос підсвідомості не почав голосно волати назовні, і щоб його не почули інші люди.
У такому випадку, така людина починає вести себе дуже нетипово з точки зору сторонніх, цілком адекватних людей. В соціальних мережах це можна помітити у статусах навіть не знайомих вам людей за принципом: у кого що болить, той про це і говорить.
Якщо жіночка ні з цього, ні з того починає строчити пости типу: «Я так счастлива! Как я люблю свого мужа!», майте на увазі, що це може означати не тільки те, що вона щаслива, і що сильно кохає свого чоловіка, але й те, що вона почала сильно в цьому сумніватися. Більше того. Вона почала думати про те, що про її нещастя та погані стосунки з чоловіком може дізнатися хтось інший, або вже помітні всім людям нашої чудової планети. І саме тому, зваживши всі «за» та «проти», вона вирішує написати цей статус, таким способом протестуючи проти голосу власної підсвідомості.
Ніяка нормальна, здорова особистість не буде писати в принципі зрозумілі та очевидні речі. Хіба багато ви бачили статусів чи постів , які б стверджували очевидні речі? «Наша планета кругла», «Обама – негр» . Про це не пишуть не тому, що це не правда, а тому, що в цьому ніхто не сумнівається й без подібних статусів.
Так само і про гомосексуалістів, прости їх Господи. Відома теза про те, що найбільші гомофоби – це латентні геї має під собою цілком наукове підґрунтя. Одного разу вчені поставили дослід. Вони показували голих чоловіків представникам різних груп – від геїв до гомофобів. Виявилося, що найбільше “позитивно” реагували на такі фото саме борці з гомосексуалістами. Із цього можна прийти до висновку, що латентні (приховані) гомосексуалісти надто часто хочуть боротися зі своєю недугою. Але оскільки в самих собі подолати цю недугу не можуть , то хоч намагатимуться подолати у інших будуть . (Принагідно зауважу, що гомосексуалізм не є найбільшим гріхом, а хвороба яку цілком можна викорінити, на відміну від значно більший гріхів і пристрастей майже невиліковних).
І на завершення, підсумую. Після гріхопадіння людська природа потьмарилася. Для того, щоб стати знову нормальними – нам необхідно свідомо докладати чимало зусиль. Гріховна отрута перейшла від прабатьків до нас, і безумовно, торкнулася нашої психіки, духовного та душевного стану. Замість злагодженого механізму, подібного до механізму хорошого швейцарського годинника, наша психіка сьогодні швидше нагадує розірвану подушку, пір’я з якої неслухняно розлітаються по всіх усюдах.
Для того, щоб змусити нас радіти нам більше не потрібне онтологічне щастя та єдність із Христом. Нам уже достатньо дієвих антидепресантів і транквілізаторів. Натомість, для того, щоб змусити нас страждати найглибшим болем, нам варто лише надовго вимкнути Інтернет чи забрати з рук смартфон, або просто сховатися сонцю. (Найбільша кількість самогубств звершується навесні та восени, коли людям мало сонця, необхідного для вироблення т.зв. “гормону щастя”).
Іноді нам важко жити із тим, що нас оточує. Іноді нам важко жити самим з собою. Я вже десь говорив, що нині найбільша мука для людини – залишитися на одинці сама з собою. Тепер, щоб найбільш жорстоко покарати злочинця, його зачиняють у камері-одиначці. Там він сходить із розуму сам від себе, і від своїх пристрастей. Погляньте, який це контраст із віруючими людьми, святими мужами, які добровільно обирали самотнє життя, і в той час, коли наші сучасники від цього сходять із розуму, вони навпаки – ставали святими та рівними ангелам. Нагадую, що слово «монах» походить від слова «монос» – один. Бути один для здорових людей не просто безпечно, але й спасительно для душі.
Часто грішним людям важко жити не тільки з іншими грішними людьми, але залишатися наодинці самим із собою. Це дуже неприємний момент, оскільки власне оточення можна змінювати скільки завгодно, але від себе втекти неможливо в принципі. Тому, чимало з нас намагаються хоча б якось виправдовувати себе, борючись проти власних же гріхів у інших.
Не треба себе обманювати. Все що в тобі – твоє, а не чуже. І навіть коли ти захочеш цього позбутися, навряд чи одразу це вийде добре, бо як грішники ми можемо контролювати у своєму тілі та душі далеко не все, що хочемо. Тим більше – свою підсвідомість. Іноді вона буде викривати нас. Іноді допоможе правильно вибрати засіб для миття кухні *смалик*. Тим не менше, це наша підсвідомість і наше життя.
Бережіть себе.