Поки триває Собор, я не хотів би давати жодних прогнозів. Я не в силах телепатично відчути дух Собору, аби передбачити його результат. Але оскільки мені постійно пишуть і запитують, то напишу пару слів про нинішній день. Так, сьогодні безсумнівно історичний день.
Історія про зняття анафеми з патріарха Філарета – це не лише історія про самого патріарха Філарета. Це довгі тридцять років новітньої історії, де тисячі священиків і єпископів щодня боролися з обставинами та тиском цього світу: весь світ проти тебе, а ти стоїш за правду.
Щороку приймаючи участь у святкуваннях на день Хрещення України та вшановучи святого Володимира в Києві, в мене з’являється одна й та сама думка. Сподіваюсь не лише я бачу, що навіть такі формальні, цілком “календарні” свята все-таки можуть бути цілком неформальними, добрими, домашніми, родинними та живими.
Чи священик має займатися лише духовним і отримувати за це плату від вірних, чи також йому слід мати роботу й заробляти на себе та сім’ю? 1. Багатство та скнарість різні речі. Розпочинаючи нашу розмову про фінансове забезпечення священика, давайте одразу з’ясуємо терміни, які будемо використовувати в цій розмові.
«Про смаки не сперечаються». Цю фразу кажуть перед кожною суперечкою, де мова йде не про точні факти, а речі більш ілюзорні, теоретичні, які мають відношення до особистих вподобань, більше до суб’єктивних аніж об’єктивних речей. Звичайно, що краще – квадрат чи ромб, червоний чи зелений колір?
«Был тих, скромен, благорассудлив, о бедных сострадателен, милостив». (Літописець про святого) Історія Української Церкви не менш трагічна за історію нашої багатостраждальної України. Багато століть окупанти та поневолювачі нашого народу забороняли говорити правду, перекручували та спотворювали наше минуле на свій лад. Цілеспрямовано знищувалася українська мова, традиції, а спалення книг українською мовою й досі залишається одним із улюблених захоплень росіян.
Мільйони громадян України чекають на рішення Синоду Вселенського патріархату. Від нього залежатиме, чи матиме Україна автокефальну Православну Церкву, яку визнаватиме Всесвітнє Православ’я. Чому це так важливо? Тому що з томосом (дозволом) на автокефалію Православній Церкві в Україні вже не закидатимуть неканонічність, вона позбудеться ізоляції у православному світі.
Офіційних документів щодо цього питання наша Церква ще не приймала та звернень щодо цього до нас поки не було. Як цілком приватне міркування священика, в свою чергу, можу сказати таке. Існує ціла низка питань, які завжди будуть предметом суперечок у суспільстві.
Хто з нас не чекає Різдва! Хрускіт білого снігу під ногами, темно-синє зоряне небо з безліччю мерехтливих зірочок і однією найбільшою! А ще, незабутній смак мандаринок і запах ялини з сіном. Кутя, узвар і пісний борщ із вушками. У кожного з нас свої власні асоціації з цим святом.
