У наш час багато хто вважають себе християнами і це, звісно, чудово. Однак, треба бути відвертим, і з повною відповідальністю треба сказати й інше. Якщо ми називаємо себе християнами, але не робимо того, чого навчає Церква, ми обманюємо самі себе. Ми – лицеміри, самозванці.
У своїх попередніх розмовах ми вже неодноразово торкалися питань теорії та практики звершення святих Таїнств, зокрема й Таїнства Покаяння (Сповіді). Майже завжди ми акцентували свою увагу на тому, що духовне життя – багатогранне та не може поміститися в жодні рамки, складені стороннім спостерігачем.
Чи священик має займатися лише духовним і отримувати за це плату від вірних, чи також йому слід мати роботу й заробляти на себе та сім’ю? 1. Багатство та скнарість різні речі. Розпочинаючи нашу розмову про фінансове забезпечення священика, давайте одразу з’ясуємо терміни, які будемо використовувати в цій розмові.
Привіт, друзі. Чудового всім нам понеділка. Ось перед вами нова порція порад і міркувань про наше щоденне й буденне життя. Звісно, життя людини багатогранне та не може вписатися в будь-які заплановані раніше рамки. Тим не менше, чимало випадків і подій у своєму житті ми можемо та повинні контролювати.
Хто слідкує за моїми публікаціями, чудово знає моє критичне ставлення до гомосексуалізму. Все ж, я більше ніж упевнений, що якби всі ті зусилля, які нині особливо активні «християни» витрачають на боротьбу зі збоченцями ЛГБТ були використані на цілком конкретну допомогу та порятунок хоча б безпритульних собак і котів, вони значно наблизилися б до Царства Божого.
2013 року вчені провели мета-аналіз 63 досліджень, присвячених інтелекту та релігії. В процесі роботи з’ясувалося, що між цими двома показниками існує залежність – атеїсти в середньому мали більш високий коефіцієнт інтелекту, ніж прихильники будь-якої релігії. [ 01 ] А ось аналітики агентства Our World in Data, досліджуючи економічне зростання, встановили взаємозв’язок між багатством і ставленням до релігії.
Протоієрей Євген Заплетнюк розповідає читачам тернопільського видання “Про те”, як слід сприймає свято, чи то уже сьогодні не свято – 8 Березня. – Отче, як ви ставитесь до свята «8 березня»? Говорячи мовою філософів, це свято – позитивний аспект нашої негативної реальності.
Уже доволі пристойну кількість років напередодні «Дня св.Валентина» я даю коментарі про це «свято» представникам ЗМІ. Зазвичай я пояснюю, що це зовсім не церковне свято. Православні того дня шанують мученика Трифона, а ввечері служать Всенічне бдіння святу Стрітення. Для католиків в цей день – свято пам’яті свв.Кирила та Мефодія, а сам Валентин вважається покровителем не закоханих, а психічнохворих.
Хто з нас не чекає Різдва! Хрускіт білого снігу під ногами, темно-синє зоряне небо з безліччю мерехтливих зірочок і однією найбільшою! А ще, незабутній смак мандаринок і запах ялини з сіном. Кутя, узвар і пісний борщ із вушками. У кожного з нас свої власні асоціації з цим святом.
