Чи варто змінювати слова молитви?

Вище католицьке духовенство Францiї вирiшило внести змiни в текст перекладу з давньогрецької мови головної християнської молитви — “Отче наш”. Внесенi змiни були схваленi Ватиканом. Йдеться про рядок молитви “Отче наш”, в якому сказано: “I не введи нас у спокусу”. У багатьох вiруючих цi слова викликали стурбованiсть, оскiльки звучали так, нiби спокуса походить вiд Бога, що було явною помилкою сприйняття тексту, зазначалося на конференцiї єпископiв. У новому варiантi фраза має лише одне можливе тлумачення – вона звучить: “I не дай нам впасти в спокусу”.

Новий французький текст молитви буде включений до Часослова, який видає Асамблея єпископiв франкомовних країн з питань Лiтургiї. У Францiї книгу почнуть поширювати з 22 листопада. Надалi новий текст перекладу буде поступово внесено в iншi богослужбовi книги Католицької Церкви. Попереднiй варiант перекладу був прийнятий в 1966 роцi пiсля рiшень Другого Ватиканського собору i на основi компромiсу, досягнутого католиками з протестантами i франкомовними православними. Проте надалi представники Церков неодноразово висловлювали пропозицiї видозмiни тексту перекладу.

*******

Православна Церква завжди доволі скептично ставилась до численних спроб католиків та протестантів опустити богословську чи інтелектуальну планку для своєї пастви, цілком закономірно вбачаючи в цьому лише спільну шкоду. Пригадуєте, декілька років тому католики вже доповнювали список смертних гріхів, чи навіть, штучно розділяли десять Заповідей Божих, деякі з котрих тоді зникли, а нові з’явилися. Не думаю, що з цього вийшов великий зиск, однак роздута в ЗМІ рекламна кампанія, принесла протилежні результати і дала сектантам і атеїстам нові козирі. Виявляється, в християн не все так ідеально було ще з самих початків, тому тепер треба терміново поправляти заповіді, «підлатати» список гріхів, а ось вже й на часі молитва «Отче наш», котра виявилася не дуже досконалою, якоюсь розмитою та двозначною…Непорядок!

Шукаючи максимально чесну відповідь на питання заголовку, напевне, слід одразу підкреслити, що ні церковний модернізм, ні фундаменталізм не є абсолютним благом самі по собі. Чи тим більше – абсолютним злом. Однак, в залежності від конкретного випадку ми можемо однаково і тим, і тим принести Церкві або шкоду, або добро. Тому, однозначної відповіді на питання чи варто змінювати слова молитви, напевне, не дасть ніхто. Здається, це водночас і добре, й погано.

Біблія сьогодні – найбільш розповсюджена книга в світі. Її перекладено на неймовірну кількість мов. В дійсності, нині залишилось дуже мало народів, котрим вона була б недоступною на їх рідній мові. І безумовно, люди давно вже для себе з’ясували, як саме повинна звучати Господня молитва. Кожен, хто б ризикнув внести в канонічні тексти настільки кардинальні зміни, негайно були б піддані критиці, як це часто буває з перекладачами, або й просто, видавцями біблійних текстів.

Що стосується конкретно тексту молитви «Отче наш», як її записано в Святому Писанні, (Мф. 6:9-13), то з давніх-давен він приковував до себе увагу дослідників. І що цікаво. Дуже рідко хто з них спокушався саме тринадцятим віршем, про котрий саме ведеться мова. Біблія це книга багатьох людей, але одного Бога. В неї чимало авторів, але Один Автор, котрий не може суперечити сам Собі.

Даючи тлумачення на цей вірш, відомий біблеїст-екзегет професор А.Лопухін доречно згадує про те, що Бог безперечно усілякими шляхами впливає на наше життя. А те, що з нами стається, може бути або волею Божою, або Його попущенням задля нашого напоумлення та спасіння. Тому, християни читаючи слова «І не введи нас у спокусу» розуміють ці слова зовсім не в тому сенсі, що Сам Бог є джерелом наших спокус та зла. Натомість, ми чітко усвідомлюємо, що Він може дати нам такі умови, в котрих ми або проявимо свій духовних подвиг, або впадемо в гріх, під тиском цих самих спокус. І от у молитві Господній ми, серед іншого, смиренно просимо Бога не давати нам такі умови, які б нас привели до гріха та падіння. І хоча з православної аскетики ми знаємо, що спокуси людям необхідні для духовної досконалості (Якова 1:2), однак кожен християн повинен відчувати себе «першим із грішників», і не бути занадто впевнений у своїх силах. Зло існує в світі незалежно від нас, але будучи надто безпечними, ми можемо стати його співучасниками. Джерелом спокус, як відомо, є диявол, видимий світ і ми самі, але ніяк не Господь. Про це пише апостол Яків у своєму посланні: “Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.”(Якова 1:13) А з іншого боку, “І сталось після цих випадків, що Бог випробовував (слов’янською – спокушав) Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! (Буття 22:1) Отже слід розрівняти спокуси та, власне, падіння від цих спокус. Спокуси це добре, а падіння – зле.

Чи варто змінювати слова молитви “Отче наш”?

Отже, людям, які ведуть церковне життя та знають основи Закону Божого, цей вірш виглядає цілком гармонійно, особливо в контексті всіх інших біблійних віршів на цю тему. Натомість, чималу богословську дилему викликають інші вірші. Так, зокрема можна говорити про труднощі екзегетики, викликані відсутністю в деяких біблійних списках т.зв. доксології – закінчення «Бо твоє є царство і сила, і слава на віки вічні. Амінь». В Євангелії від Матвія вона є, а от в Луки – відсутня. З одного боку її немає в багатьох євангельських рукописах, а з іншого – в богослужбових книгах, і навіть у «Вченні 12 Апостолів» («Дідахе») перших віків вона є, причому ще з посиланням на Старий Завіт.

Господня молитва в Євангелії записана двічі. У Євангеліях від Луки та Матвія. Між текст від Луки трохи коротший. В Матвія молитва є частиною Нагірної проповіді, а в Луки – це безпосередня відповідь на прохання апостолів навчити їх молитися. Це найдавніша християнська молитва, яку під час своїх богослужінь читали ще апостоли.

Аналізуючи давні рукописи вчені прийшли до висновку, що початковий варіант молитви в Євангелії від Луки був трохи коротшим (Лк.11: 2-4). Однак згодом переписувачі доповнили цей текст за рахунок Євангелія від Матвія, в наслідку чого різниця між ними поступово стерлась. Головним чином такі зміни відбувались в період після Міланського едикту 313 року, коли церковні книги масово переписувались через те, що за часів гоніння при імператорі Діоклетіані чимало церковної літератури було знищено. Ще до часів середньовіччя в двох Євангеліях був вже майже ідентичний текст.

Деякі текстологічні неспівпадіння в тексті Госпожньої молитви іноді виникали через бажання перекладачів підкреслити різні аспекти багатозначних понять або слів. Найбільш відомий приклад – переклад грецького слова ἐπιούσιος («насущний») в Євангелії від Луки на латинь словом «cotidianum», а в Євангелії від Матфія «supersubstantialem» (над-сущний), натякаючи тут на самого Спасителя, котрий і є Хлібом Життя.

Зміна слів Господньої молитви католицькими єпископами надзвичайно ризикований проект. Як на мене, тут може бути два основних зауваження. По-перше, для того, щоб зробити людям текст Святого Писання зрозумілішим, достатньо розробити зручну та дієву систему катехизації, замість того, щоб спрощувати чи змінювати оригінальний текст на той, який би там мав бути на чийсь погляд. Ми вже маємо «Переклад Нового Світу» Свідків Єгови, в якому не Церква підтверджує Біблію, а мутований, вже псевдобіблійний текст, прагне за всяку ціну зробити з читачів членів секти Свідків Євгови. Навіщо повторювати чужі помилки? Очевидно, що головним в цьому сенсі є не текст, а його інтерпретація. З іншого боку, Церква ніколи не забороняла використовувати інші переклади Святого Писання для дослідження тієї чи іншої суперечливої думки чи просто для віднайдення точнішого змісту оригіналу. Скажімо, російський переклад Євангелії священика Леоніда Лутковського перекладає цей вірш так: « І удержи нас від спокуси». Як на мене, це ідеальний варіант, нічим не гірший за новий, католицький.

Запрошую вас на свій новий проект 2015Відкрити!
Close
Подружіться зі мною!
Разом і батька легше бити!