Сьогодні зі мною сталася якась майже містична історія. Вона не весела. Швидше сумна. Зрештою, в ній немає нічого особливого для стороннього читача. Але я її запишу, просто для себе. Це історія про один, неймовірно символічний, збіг. Наше селище, де я народився та живу – недалеко від Тернополя.
«Учителю Благий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» (Мф.19:16) З такими словами до Христа підійшов один багатий юнак, відчуваючи, що все те, що він раніше робив у своєму житті було недостатнім для спасіння. Кожна людина, яка робить добрі справи не думаючи про Бога, а лише заради самих справ – багато чого втрачає в своєму духовному розвитку.
Сьогодні в нас доволі велике свято, і оскільки воно припало на будень, і не в усіх храмах його так урочисто вшановують. Тому, мені неймовірно радісно з того приводу, що нині ми з вами зустрілися помолитись Богу. Нині післясвяття чи попразництво Успіння Пресвятої Богородиці.
В сьогоднішньому Євангелії, навіть у двох послідовних зачалах, ми прослухали з вами кілька історій про те, як Ісус виганяв бісів. Завтра в нас буде свято (Успіня Пресвятої Богородиці), і той євангельський фрагмент, який мав читатися на будень – у четвер, читався сьогодні, таким чином, ми читали два зачала в один день.
Заповіді Божі вчать любити не лише своїх друзів, а й ворогів. Про те, як це можливо робити в умовах, коли проти нашої держави ведеться відкрита військова агресія з боку Росії, розмовляємо далі. – Зараз в Україні склалася така ситуація, що більшість людей бажає смерті своїм ворогам, зокрема, президенту сусідньої країни.
47 тисяч кремлівських бандитів, що отаборилися вздовж нашого кордону, досить однозначно натякають нам на те, що Російсько-Українська війна ще не завершилася. Можна передбачити, що як тільки наші козаки відіб’ють у сепаратистів та окупантів останнє село на Луганщині, Путіну в ту ж мить з новою силою захочеться захищати інтереси російськомовних громадян в Україні.
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі брати та сестри! Господу Богу за час земного життя завжди випадала складна місія. Окрім того, що Він ніс спасіння людству, Йому потрібно було передати людською мовою ті істини Божі, які люди не могли збагнути самостійно.
Аллилуйя – вигук у церковних піснях, що віддавна вживався у християнському богослужінні, як вступ або закінчення молитви з додаванням слів: “Слава Тобі, Боже”. Слово «аллилуя» – це латинська транслітерація древньоєврейського слова «халелу-Йа’х» – «славте Бога». Це одне з небагатьох слів єврейського лексикону, що залишилося без перекладу в християнській, православній традиції.
21 вересня відзначають перше двунадесяте свято в церковному році – Різдво Пресвятої Богородиці. Отже, й розмова наша сьогодні буде про Пресвяту Богородицю та про те, що й звідки нам про Неї відомо. – Які відомості про Богоматір дійшли до наших днів?
