Дорогі браття та сестри! Всечесні отці!
Щиро вітаю вас із сьогоднішньою нашою молитвою – це направду величезний дарунок Господній для кожного з нас. Часто ми зітхаємо, що не можна повернути час і не можна витерти з нашого життя тих помилок, які ми все-таки зробили. Як було б добре, якби ми мали можливість почати своє “невдале” життя спочатку, з чистого листка.
Звичайно, невіруючим людям чи безбожникам, тим, хто свідомо відкинув від себе та свого життя Бога – таке неможливо. Натомість для християн, а саме для православних християн, сьогоднішнє богослужіння – це величезна духовна радість та втіха, тому, що знову ми можемо прийти в обійми люблячого Творця, знову можемо читати ці натхненні молитви, знову можемо відкрити своє серце для Нього та просити про прощення безлічі провин. Тут ми знову отримуємо шанс на нове життя!
Дуже часто люди вважають головною метою постових богослужінь, а зокрема і покаянного канону св.Андрія, приборкання тіла. Іноді вони навіть хваляться іншим, що відвідують такі служби, де потрібно робити велику кількість земних поклонів – ще й по кілька сотень. Але цим не потрібно пишатися, бо в православних богослужіннях, навіть у каноні святого та преподобного Андрія, звершені поклони – це зовсім не головне. Якби Господь цінував наші поклони більше за покаяння, то привів би нас не до храму, а наприклад, у спортзал. Натомість Христос хоче, щоб ми разом із цим схилянням колін, разом із цими поклонами ми схиляли ще свої сердечні коліна – каялися перед Богом і прагнули не повторювати старих гріхів.
Нинішній день – це унікальний час для покаяння. Унікальний для того, щоб відкрити своє серце для Бога, дозволити Йому увійти та очистити нас. Триває Великий піст, який так названо зовсім не через велику кількість його днів. Нагадаю, що й Різдвяний піст має таку саму тривалість. Цей піст названо «Великим» через неймовірне значення для душі кожного з нас. Цей час – унікальна нагода кожному стати таким, якими нас хоче бачити Бог, але якими ми поки-що не є. Почати життя спочатку можливо кожному з нас, бо Господь нам дарує це. Для цього Він не лише залишив нам таїнство Покаяння, але й за кожнім богослужінням нагадує, що Він любить нас завжди, і завжди чекає на наше виправлення. Власне, саме для того і був подарований нам цей піст, щоб ми подумали про те, чого ми вже досягнули в цьому житті, як далеко зайшли.
Минув рік, два, три. Що змінилося за цей час? Чи став я більш люблячим і добрішим? Чи збільшилась у мене кількість друзів? Чи існують люди, які вважають мене хорошою людиною, чи це лише я сам про себе так думаю? Чи є хоч щось, за що мене можна похвалити? Чи не залишилися, не приведи Господи, такі люди, з якими я ще не перепросився на Прощену неділю? А може ще є люди на яких я тримаю жаль, а бо ті, які тримають його на мене?
Я щиро дякую всім вам за те, що знайшли сьогодні час та можливість помолитися разом із нами. Ще раз скажу, що це величезний дарунок від Господа. Ми звикли вважати за свято лише урочисті та радісні події. Але святом з церковного погляду є кожен святий момент чи свята – присвячена Богу подія. Якщо серцевиною всього православного богослужіння є відправа Божественної літургії, а передусім Великодньої літургії, так само й наше приготування до цього таїнства є не менш важливим. Якщо ми нині не будемо помічати цих богослужінь, не будемо ревно молитися та використовувати коджну нагоду зустрітися з Христом, тоді й свята Пасха для нас буде полягати лише в тому, що ми зможемо собі дозволити без докорів сумління їсти ковбасу та яйця.
Ще раз всім дякую за вашу присутність та за те, що небайдужі. Нехай Господь щиро благословить усіх нас, молитвами святого преподобного отця нашого Андрія Критського. Слава Ісусу Христу.
24 лютого 2015 року,
Вівторок першого тижня Великого посту.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.