25- 26 травня 2016 року, в м. Ірпінь, що на Київщині, було проведено Всеукраїнську міжконфесійну конференцію «Роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги. Доступ до знеболення, як необхідний компонент опіки».
Делегацію Української Православної Церкви Київського Патріархату на заході очолив Високопреосвященний Сергій, архієпископ Донецький і Маріупольський, Голова Синодального відділу соціального служіння та благодійності. Із благословення Високопреосвященного Нестора, архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького, на запрошення організаторів, Тернопільську єпархію представляв протоієрей Євген Заплетнюк, духівник Тернопільського обласного наркологічного диспансеру.
Два дні в конференц-холлі “Ірпінь” засідали представники Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, неурядових організацій, громадські активісти та лікарі. Метою конференції було прагнення учасників обмінятися досвідом медичного капеланства, зокрема – досвідом професійного надання паліативної допомоги стражденним. Інша важлива мета конференції – мобілізація зусиль ВРЦіРО в сприянні доступу до знеболення, як необхідного компоненту паліативної опіки. На теперішній час в Україні знеболення не мають близько 85% з тих, хто потребує. Щороку в Україні кількість людей, яким потрібна паліативна допомога сягає 600 тис., серед них 18 тис. дітей.
Учасники торкнулися цілого спектру проблем медицини та медичного капеланства, зокрема таких:
• Основи надання паліативної допомоги: Філософія. Складові.
• Мультидисциплінарний підхід в паліативній допомозі.
• Проблема знеболення.
• Богослів’я страждання.
• Супровід родини паліативного хворого.
• Досвід душпастирства хворих, які потребують знеболення
Багаторічним досвідом медичного служіння з учанисниками конференції поділився пастор та медбрат Центру паліативної опіки Мартін Сорге (Відень, Австрія).
Підсумком конференції стало прийняття резолюції – звернення до уряду України і громадських організацій з пропозиціями щодо становлення та розвитку якісної паліативної допомоги хворим, введення знеболення, як невід’ємної її частини.
Коментуючи підсумки конференції, прот.Євген Заплетнюк зауважив зокрема таке:
“Навіть якщо людям ніколи тепер думати про паліативну допомогу стосовно самих себе, вони все одно мають мати право на неї розраховувати.
Немає нічого дивного в тому, що невіруючі люди та атеїсти хочуть, щоб у разі хвороби за ними доглядали саме щирі християни.
Найкраща допомога людині – це коли, допомагаючи їй, незалежно від того, як вона прожила своє життя, в ній насамперед бачать образ Божий.
Церква не лише турбується про долю людини після смерті, але й тримає людину за руку від часу її зачаття, до останнього подиху.
У справі опіки за людиною, нічого краще за Церкву не існує.
Медпрацівник повинен боятися не головного лікаря, але Господа Бога, а любити не власну вигоду з професії, але кожного страждаючого.
Здатність співпереживати, любити людину, яка страждає – свідчення духовного та ментального розвитку суспільства. І навпаки: неуважність, байдужість до хворих і вмираючих – свідчення відсталості та деградації, як певних регіонів, так цілих держав.
Церква за своєю природою перший і найкращий лікар та адвокат усіх стражденних”.
Прес-служба Тернопільської єпархії
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.