Про цю неординарну, я б навіть сказала, непересічну особистість знають чимало тернополян. Отець Євген Заплетнюк, він і священнослужитель, і ключар кафедрального собору свв. рівноап. Костянтина та Єлени, і місіонер, і публіцист… Напередодні Різдвяних свят ми зустрілися зі священиком, щоб поговорити про його не простий життєвий шлях, роздуми над буденним та як йому вдалося відновити сили
Днями в журналістів одніє відомої газети виникла думка поспілкуватися зі мною про досвід нашого з вами спілування та “прийому молитви” через Інтернет. І, як це часто буває, той матеріал у друк так і не пішов. Швидше за все, мої відповіді показали, що нічого надзвичайного я не роблю, бо це нормальна практика, яка в майбутньому буде тільки розповсюджуватися.
Трохи не встиг виконати свою обіцянку – написати 100 порад саме до дня свого народження. Тим не менше, від цієї ідеї я ніяк не відмовився, але вважаючи її чудовим способом самоаналізу, продовжую далі над нею працювати. То ж нині вашій увазі чергова порція. Ще раз зазначу, що в мене не було спеціальної мети зробити їх
Ну, що ж друзі. Як показує статистика, тексти, де згадуються ваші нові труси в шафі, користуюся значно більшою увагою, ніж мої глибокі та розлогі богословські трактати. Тим не менше, я все одно надзвичайно радію, коли бачу ваші лайки і репости. Не тому, що в мене комплекси, а тому, що я радий мати однодумців. Особливо таких
Ще кілька років тому мене просили написати щось у стилі «Правил життя» від «Esquire». І хоча я безмежно люблю давати поради, (особливо, якщо мене про це не просять), і обожнюю складати списки, за стільки часу я нічого так і не написав. А ж ось, несподівано, підійшла нагода. За кілька днів у мене буде День народження. Я
Оскільки проблема людської гомосексуальності – це багатогранна проблема, і стосується не лише питань бути чи не бути геям в нашому суспільстві, то й вирішувати її потрібно на різних рівнях. Вашій увазі розмова з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, ключаре кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернополя, відомим публіцистом і релігійним діячем.
Сьогодні в газеті “Експрес” мав вийти мій невеликий коментар про діяльність священиків у мережі. Він і дійсно вийшов. Однак, я не думав, що він вийде настільки невеликим 🙂 Від повної розмови редактори залишили 2 (два) речення. Щоб текст даремно не пропав – пропоную його вашій увазі. Може кому буде цікаво.
Смертельний квест «Синій кит», який поширюється у соцмережах, зворохобив суспільство. Небезпечні групи, що провокують дітей до самогубств, стали справжнім жахом для батьків і педагогів: у школах проводять педраду за педрадою, скликають позачергові батьківські збори. Більшість дорослих просто розгубилася. Як вберегти дітей від згубного вірусу і чому незнайомим людям інколи легше керувати підлітками, ніж рідним батькам?
У сучасному світі всі так намагаються встигнути за модними тенденціями, що забуваючи про християнство, вибирають для себе, що краще бути буддистами, рідновірами-язичниками тощо.
