Оскільки проблема людської гомосексуальності – це багатогранна проблема, і стосується не лише питань бути чи не бути геям в нашому суспільстві, то й вирішувати її потрібно на різних рівнях. Вашій увазі розмова з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, ключаре кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернополя, відомим публіцистом і релігійним діячем.
Гомосексуальність, лесбіянство, бісексуальність..і тд., це норма, чи психічні порушення, хвороба?
Безсумнівно, проблема власної само ідентифікації – це найважливіше питання онтології людини. Від того, ким себе вважає особистість, залежать всі сфери її життя, бо саме від цього залежатимуть її особисті патерни поведінки. Перший тест на психологічне здоров’я людини – це запитати її хто вона. Стосовно згаданих проблемних явищ слід сказати таке. Існують люди, які народилися з подібними відхиленнями, а існують ті, які стали такими в в наслідок сексуальних експериментів або насилля. Тема одностатевих стосунків це найперше тема внутрішнього стану самої людини. Якщо такий стан не відповідає природній нормі, в такої людини величезні проблеми. Навіть коли сама людина яскраво заперечує наявність у себе будь-яких проблем. Тим не менше, в залежності від того, вроджена ця вада чи набута, її треба сприймати з різною мірою категоричності, та лікувати її носіїв відповідно до їх потреб й індивідуальних особливостей.
Як звичайні люди повинні ставитися до представників ЛГБТІК?
До всіх людей, обділених повноцінними стосунками, ми повинні ставитися максимально толерантно та з розумінням. Давайте згадаємо про таке. Щастя сімейних стосунків, якщо ми говоримо не про випадковий секс в нічному клубі, полягає саме в тому, що чоловік та дружина доповнюють одне одного характерними особливостями власної іпостасі. У чоловіків є багато того, чого немає в жінки, а жінки мають таке, чого за природою в чоловіків ніколи бути не повинно. Пригадайте, що всі «чоловіки з Марсу, а жінки з Венери». В одностатевій парі ніякого щастя та взаємодоповнення бути не може, бо перед нами представники однієї іпостасі. І тебе є лише те, що є в твого партнера, і немає того, чого немає в нього. А наше щастя в стосунках полягає саме в тому, що нас приваблює партнер тим, що нам недоступне. Ось чому церква каже, що обділена людина не лише та, яка страждає від одностатевої схильності, але й та, яка немає пари. Людина без пари неповноцінна. Отже, гомосексуалістів та інших людей із труднощами статевої само ідентифікації ми повинні всіляко підтримувати на шляху до їх духовного, психологічного та фізичного зцілення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим ви кращі за гомосексуалістів?
Як люди повинні виявляти солідарність до таких представників?
Солідарність – це єдність людей у інтересах і життєвій меті. Якщо у окремих представників ЛГБТ товариства є бажання повернутися до нормального стану, ми повинні всіляко їх підтримувати та допомагати їм у цьому. Якщо ж у них такого бажання не виникає – солідарними ми з ними бути не можемо. Ми солідарні з ними в їх стражданнях, ми намагаємося зрозуміти відчуття дискомфорту та внутрішнього неспокою у людей, які себе не приймають чи відчувають до себе відразу. Однак, співчувати їм до такої степені, щоб потакати та підтримувати їх у їхніх пристрастях ми не можемо. Бог називає одностатеві стосунки гидотою. Г.и.д.о.т.о.ю. (Лев.18:22) Якщо сам Творець всесвіту називає це так, то чому я повинен довіряти в цих питаннях Борису Апрєлю чи навіть Елтону Джону?
Розуміти особливості духовного та психічного стану хворих людей можуть лише спеціалісти
Чи мають право інші люди засуджувати представників ЛГБТІК чи намагатися “навернути” їх на нормальну орієнтацію?
Не знаю, як на це дивляться атеїсти. Для віруючих людей очевидно, що засуджувати за гріх ми не маємо права ніяку людину, яка б вона не була та яким би способом не грішила. Це не наша справа, якщо ми не фахівці в цих питаннях – не психологи, не психотерапевти та не священики. Скажуть навіть більше. Навіть той факт, що хтось практикує анальний секс, не робить його спеціалістом у питаннях антропології. Він просто використовує деякі свої органи не за призначенням. І не більше. Знати та розуміти особливості духовного та психічного стану хворих людей можуть лише спеціалісти.
Якщо ви вважаєте, що нетрадиційна орієнтація – гріх, зло, то яку фізичну, моральну шкоду вона несе для її носіїв?
З вашого дозволу, я б це питання дещо переформулював. Для мене, не тільки священика й християнина, а навіть як для здорового білого гетеросексуала середнього віку та вищою освітою, навпаки – не помітно жодної користі від пристрасного захоплення людиною своєї ж статі. Подивіться довкола! Скільки прекрасних осіб протилежної статі – жінок і чоловіків довкола нас! Як можна не бачити таких цікавих, красивих, неповторних особистостях біля себе, задовольняючись сурогатними збоченими стосунками. Звісно, це і духовна, і психічна, і фізична проблема людини. І саме тому, що Церква любить усіх, і хоче підтримати кожну без винятку людину в її стражданні, Вона й вказує на існуючі проблеми, зокрема і небезпечність сексуальних експериментів над собою. Геї думають, що вони ставлять експерименти з сексом, але ж ні. Це небезпечні експерименти над своїми душами та тілами. А церква, на відміну від геїв любить їх щирим серцем у той час, як вони люблять одне одного лише задніми частинами. І, звісно, дуже дивно відчуваєш себе, коли хочеш допомогти людині в її горі, а вона називає тебе «не толерантним» . У своє виправдання можу лише нагадати, що терміном толерантність у медицині називають етап звикання організму до отрути. Скажімо, алкоголіки стають толерантними до етилового спирту – організм потребує все більшої дози і не сприймає отруту отрутою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Священик про сексуальність і віру
І останнє, найважливіше. Чи потрібно серед українців виховувати толерантність до ЛГБТІК- спільнот?
Оскільки проблема людської гомо сексуальності це багатогранна проблема, і стосується не лише питань бути чи не бути геям в нашому суспільстві, то й вирішувати її потрібно на різних рівнях. Особисто я переконаний, що зусилля, спрямовані на виховання толерантності до ЛГБТ спільнот багато краще та дієвіше було б спрямувати на пропаганду здорових цінностей, родинних цінностей і виховання дітей та профілактику психічних хвороб, зокрема статевих переверзій (збочень). Також, дуже важлива розповідати людям, що більшість відомих їм геїв стали ними добровільно. Ті, які народилися з такими проблемами, звісно ж, існують. Однак, переконлива більшість політично – та соціально-активних» геїв – це люди, для яких анальний секс був свідомим і цілком добровільним вибором. Важливо на державному рівні фінансувати наукові медичні установи, які б спеціалізувалися на питаннях адаптації людей, уражених такою бідою. Не менш важливо розповідати дітям про те, що гомосексуалізм це не різновид норми, а аномалія. А також, важливо частіше наголошувати, що здорові діти можуть не тільки з’явитися від двостатевої пари, але й вирости психологічно здоровою та духовно зрілою людина може лише маючи перед собою приклад здорової чоловічої та здорової жіночої поведінки, а також, приклад правильних і природних взаємостосунків між ними.
Спілкувалась Анна Семенко.