Днями в журналістів одніє відомої газети виникла думка поспілкуватися зі мною про досвід нашого з вами спілування та “прийому молитви” через Інтернет. І, як це часто буває, той матеріал у друк так і не пішов. Швидше за все, мої відповіді показали, що нічого надзвичайного я не роблю, бо це нормальна практика, яка в майбутньому буде тільки розповсюджуватися.
Про це мало говорять, але таке треба знати. Одна з найбільших проблем космонавтів під час космічних подорожей – саме емоційна та психологічна нестиковка один із одним. У закритому приміщенні, десь дуже далеко від землі, в надзвичайно екстремальних умовах зібралися цілком чужі, фактично незнайомі люди, яких об’єднує лише доволі вузька спеціалізація та якесь одне, конкретне завдання. Часто
Сьогодні в газеті “Експрес” мав вийти мій невеликий коментар про діяльність священиків у мережі. Він і дійсно вийшов. Однак, я не думав, що він вийде настільки невеликим 🙂 Від повної розмови редактори залишили 2 (два) речення. Щоб текст даремно не пропав – пропоную його вашій увазі. Може кому буде цікаво.
