Чомусь завжди “по-замовчуванню” вважав, що це не земля є власністю людей, які там народилися, але саме люди, в певному сенсі, є власністю тієї землі. Увесь світ, всі адекватні та мислячі люди, завжди сприймали це за норму. Симоненка пам’ятаєте? – “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину”.
Второй неделей Великого поста всегда совершается память великого святителя и подвижника Церкви Христовой – Григория Паламы, архиепископа Фессалоникийского. Григорий это имя, а Палама – фамилия. Как вы знаете, каждый день года мы вспоминаем одного, но чаще – многих святых людей, которые стали известны Церкви благодаря своей праведной, то есть правильной духовной жизни.
У цьому невеличкому тексті я спробую поділитись з вами своїми міркуваннями щодо останніх подій в Україні та світі, порівнюючи інформацію з життя, з новин та останніх спостережень із Декалогом – Десяти Заповідями Господніми. Маю надію, що це вийшло цікаво не тільки мені.
Ось уже багато років поспіль, у першу неділю Великого посту, я проповідую іншим про те, наскільки велике значення в житті християнина має знання та неухильне слідування догматам Православної Церкви. Не варто забувати, що православними християнами нас у дійсності робить не формальне відвідування храму, а ґрунтовне знання основ християнської віри, їх безперечне прийняття розумом та серцем, а головне – свідоме та неухильне життя згідно них.
Дуже часто люди приходячи до храму очікують, що Бог усіма можливими способами буде віддячувати їм за зовнішнє благочестя ( за піст, молитву, милостиню) та, буквально, “втручатиметься” у їхнє побутове життя. Такі «віруючі» чомусь свято переконані, що Сам Господь, як мінімум – особисто, вирішуватиме для них усі існуючі проблеми, ще по мірі поступлення.
Пораховано, що з 365-ти днів літургічного року, більше двох з половиною сотень – це саме пісні дні. Таким чином, Православна Церква не лише в час Чотиридесятниці, але й можна сказати, що постійно, тримає в належному духовному “тонусі” віруючих, зберігаючи їх зайвих та непотрібних вчинків.
Те, що відбувається нині в стосунках Росії та України – не просто політична суперечка. Це справжня боротьба добра зі злом. Раніше чимало священнослужителів, які зростали на досвіді катакомбного служіння та в час гонінь, писали й проповідували про те, що Московська Патріархія – це сатанинська організація, створена в час Другої світової війни Й.Сталіним, як один із важелів комуністичної пропаганди та контролю за свідомістю населення.
Православна традиція навчає нас не вірити власним переживанням. У певному сенсі, метою Церкви є розбудити, привести до тями, зняти з нас рожеві окуляри та переселити зі світу фантазій в реальний, справжній світ. На час Великого посту вміння тримати себе в руках, котролювати власні думки та емоції – це надзвичайно важлива християнська риса.
Вступаючи на стежку Чотиридесятниці, особливо корисно нагадувати собі про те, що піст – це не лише утримання в їжі та розвагах, але й водночас – час максимальної чесності, відвертості. І звичайно, в першу чергу – чесності самим із собою. Наприклад, коли знаєш напевне, що можеш понести подвиг, але виправдовуєш себе, і придумуєш сотні причин, чому цього не робити: не постити, як треба, або не молитися скільки визначено, тощо.
