Зміст: Вступ Головна думка Не віримо в долю У Православі У світській психології Здорова особистість Збільшення психів Коріння “зрадофілії” Групи для миття мізків Чи венен Порошенко? В Україні є безлічі вакансій Ще два факти, на кінець. Привіт. Перш ніж я викладу найбільш емоційну частину цього посту, почну з передісторії. Іноді світська психологія та православне богослів’я ( себто
Свято П’ятидесятниці наштовхнуло на думки про те, що ми живемо в епоху культу молодості. Очевидно, щось схоже було і в інші часи, і в інших народів. Однак, як мені видається, саме тепер це має якісь неймовірно вражаючі масштаби. Ну, або це так видається лише мені на суб’єктивному рівні, тому, що я й сам старію (до
Звісно, я не хочу нікого образити. Нікого персонально зачепити. Нікого не маю на меті принизити, і тим більше не прагну себе показати в кращому світлі. Швидше, я хочу зачепити проблему, яка не має якогось одного винуватця. Ми всі винні в тому, що відбувається.
Вихідною точкою дослідження дисципліни “Пастирського богослів’я” в наш час є (чи принаймні повинна стати) теза про те, що пастирство неминуче змінюється відповідно до умов часу. І хоча зміст християнської православної пастирології та її мета залишаються дві тиcячі років незмінними, змінюється сама форма такого служіння та зовніші умови, в яких змушений вести своє служіння священик .
Чи багато людей зараз дотримуються усіх весільних забобонів? Що каже Церква про забобони щодо весільної сукні, рушника, обручок? Чи можна поєднувати національні традиційні забобони із християнськими цінностями? Чи не суперечать поширені весільні забобони християнському таїнству шлюбу? Про все це розмова з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, ключарем кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернополя, відомим публіцистом і релігійним діячем.
Оскільки проблема людської гомосексуальності – це багатогранна проблема, і стосується не лише питань бути чи не бути геям в нашому суспільстві, то й вирішувати її потрібно на різних рівнях. Вашій увазі розмова з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, ключаре кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернополя, відомим публіцистом і релігійним діячем.
Однією з найбільших небезпек т.зв. загальної Сповіді, а також неуважної, поверхневої приватної Сповіді є те, що священик (духівник) не може в повній мірі справедливо дати оцінку внутрішнього стану каянника. Це означає, що на практиці духівники часто допускають до св.Чаші переконливу більшість людей, які приходять до нього, не розібравшись в справжньому внутрішньому налаштуванні людини. Із помилкового
Цей пост буквально змусила написати мене побачена в Інстаграмі фотографія. Там невідомий мені автор (чи може й відомий – не пам’ятаю) зазнимкував велику купу ковбаси та шинки з підписом: «Пасха! Христос Воскрес!». Як православний священик, я дуже не хочу, щоб наше свято асоціювалось у людей винятково з ковбасою та обжерством. Це ще гірше, ніж з
Офіційних документів щодо цього питання наша Церква ще не приймала та звернень щодо цього до нас поки не було. Як цілком приватне міркування священика, в свою чергу, можу сказати таке. Існує ціла низка питань, які завжди будуть предметом суперечок у суспільстві. Відповіді на ці питання лежать не в юридичній, а в моральній і релігійній, площині,
